БІЛЯ ОБЕЛІСКУ (Присвячується 70-річчю звільнення Сталинграду)

Схилилась мати у скорботі низько

До ніг самих старого обеліска

За стільки років, за оту війну

Сльозу зронила мати не одну.

Тут завжди тиша біля обеліска.

Сумує мати, нахилившись низько

На скронях не злічити сивини -

Ніхто із рідних не прийшов з війни.

Як знівечена, зранена берізка,

Старенька тужить біля обеліска

І квіти поручь скрапують росу

Всім тим, хто захистив оцю красу.