Что связывает украинских нацистов и белорусских оппозиционеров?

На недавних парламентских выборах украинская ультраправая националистическая партия «Свобода» добилась существенного успеха. Если в  январе 2010-го за её кандидата Олега Тягнибока , решившего побороться за гетманскую булаву, отдали свои голоса всего 1,43% украинских избирателей, то сейчас – уже десять процентов. Теперь «Свобода» сформирует в Верховной Раде (с учётом кандидатов- мажоритарщиков) свою фракцию из 37 штыков ( к слову, у коммунистов будет всего 32 депутата).

Ещё недавно «Свобода» называлась иначе - Социал-националистическая партия Украины, символом которой была стилизованная свастика . Её «хвюрер» Олег Тягнибок известен своими ксенофобскими и экстремистскими высказываниями. Вот за эти слова, сказанные на горе Говерла, у могилы Клима Савура, одного из вожаков ОУН-УПА и организатора убийства генерала Ватутина, в 2004-м его даже Ющенко выгнал из своей фракции «Наша Украина».

Известно, что «Свобода» поддерживает очень тесные контакты с белорусской оппозицией, и не скрывает, что прилагает все усилия для свержения законно избранного президента Александра Лукашенко, дабы включить Беларусь в некое Балто-Черноморское сообщество демократических государств. Самое забавное, что партия «Свобода», являющаяся сугубо тоталитаристской, антидемократической и ксенофобской партией, активисты которой на своих маршах выкрикивают незамысловатые лозунги типа «Смерть ворогам» и «Комуняку на гіляку», пытается рассуждать о демократии, называет законное белорусское правительство не иначе как «антинародний проросійський диктаторський режим Лукашенка» и торжественно декларирует: «ВО "Свобода" була і завжди буде пліч о пліч з патріотами Білорусії, підтримуючи гасло ОУН "Свобода народам! Свобода людині!"»

«Свободовцы» участвуют в антиправительственных акциях белорусской оппозиции и охотно принимают их представителей у себя дома. Так, 27 ноября прошлого года белорусские и украинские националисты (а точнее, нацисты) отмечали во Львове День Героев. Как сообщал партийный сайт «Свободы», «розпочалися святкування о 10:30 з покладання квітів до могил учасників повстання 1830-1831 років та до могили білоруського повстанця Симона Шидлоускага на Личаківському кладовищі».

Тогда же один ил лидеров украинских нацистов Тарас Семущак заявил: "І в Україні, і в Білорусі немає національної влади, тому маємо допомагати один одному в боротьбі за неї. Мета у нас одна – соціально-національна революція (во как! –Автор) , яка дасть змогу нашим народам здобути правдиву незалежність для повноцінного розвитку держав".

В свою очередь глава Белорусского центра во Львове Вячеслав Сивчик поблагодарил своих украинских единомышленников за поддержку в организации Дня Героев и дал понять, что белорусские оппозиционеры готовы поднять вооружённый мятеж против правительства: "В Білорусі чимало людей знають свою історію, є нащадками славних Слуцьких повстанців, що 1920 року чинили спротив більшовицьким загарбникам. Сьогодні з Мінська виїхало більше 70 білорусів, аби вшанувати пам'ять повстанців. Вже є інформація, що затримано білоруську пенсіонерку, яка розповсюджувала листівки про героїв Слуцького повстання. Попри спротив режиму Лукашенка білоруські націоналісти продовжуватимуть боротьбу героїв Слуцького повстання і не зупиняться поки не побудують національну незалежну Білорусь".

Завершилась же мероприятие возложением цветов к памятнику Степана Бандеры. Как отметил у монумента главарю ОУН всё тот же Вячеслав Сивчик, "вперше за часів історії білоруського національного руху відбулася хода із великим національним білоруським стягом. Добре, що ми змогли провести цей захід в Україні, бо в Білорусі за національний білоруський прапор, за білоруське національне святкування режим Лукашенка кидає людей за ґрати. Ходою до пам'ятника Героєві України Степану Бандері ми демонструємо свою солідарність із українськими націоналістами, адже як білоруси, так і українці борються за свою національну державу". http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/026011

Белорусы прекрасно помнят, что творили на их земле нацисты, а особенно их украинские пособники. Цветы Степану Бандере – это плевок в национальную память белорусского народа, которому явно не нужна такая «демократия концлагерей». Или я не прав?