ЧОТИРИ ВІЙНИ УКРАЇНЦІВ

„ЧОТИРИ ВІЙНИ УКРАЇНЦІВ ХХ ст.”

КОМЕНТАР (укр+рус)

Всім нам треба пам’ятати, що історія у кожного народу своя не фактами, а значенням фактів. Оце значення впливає на відбір фактів, на їх сприйняття, в тому числі ілюзорне.

Прикладом може бути уперте повторення навіть українцями, які від українства відмовились, твердження: Название Украины произошло от слова окраина - это русское слово.” Емоції заважають гайдпаркеру Виталий Коваленко (будемо вважати його справді українцем, який втратив український дух) розрізняти слова „окраїна” і „україна”.

Йому б зрозуміти, що (принаймні за прізвищем) він виходець з українського народу, а тому його рідний дух і мова українські, хоч їх він і не знає або не відчуває. Тоді б він не писав: Украину образовали потомки русских , которых представители Западной Украины ненавидят до сих пор. Емоції штовхають його бачити за словом „русских” сучасних росіян. Є така країна – Росія, але немає такої країни – Русь, немає вже і варягів РУСЬ, чиїми були б підданими люди, яких можна було б означити прикметником „руські”. Звідси і невільний наклеп: західні українці ненавидять східних.

Ці люди щиро вважають зрадником, наприклад, Івана Мазепу. Для них він і є таким. Але в українській історії Іван Мазепа – гетьман, який спробував повстати проти колоніальної метрополії, вивести Україну в інший політичний статус. Щоб це сприйняти і прийняти, треба визнавати право націй на самовизначення аж до визвольних воєн. Імперська історія не бачить цього права.

 І ось бачення такого гайдпаркера, який називає себе Владимир Цветов: Автор видимо не знает либо намеренно не напомнил, что перед Первой мировой войной разведуправление ГШ Австро-Венгрии направила усилия и средства на раскол русского народа и стимулировало и финансировало проявление национального самосознание части русского народа как отдельного народа. 2. Один из идеологов украинского национализма М.Грушневский был в 1914 году арестован военной контрразведкой за связь с разведкой Австро-Венгрии...” (написання автора збережено).

Те саме сприйняття „руського народу”. Небачення українців. Те, що західна імперія  всіляко боролася з східною і обоє прагнули використати українців в своїх цілях, природньо. Але для українців треба було шукати свій шлях. І вони його шукали. У Визвольній війні.

В обговоренні теми взяли участь і українці, які дали належну відповідь і Цвєтову і Коваленку. Нема потреби повторюватись. Але є нагальна потреба зрозуміти українців у їх пошуках шляхів до своєї держави, шляхів виходу з імперських полонів. У всі часи, в тому числі і в неоднозначні часи другої світової війни, яка почалася у вересні 1939 року Гітлером і Сталіним, викликала необхідність для українців Великої Вітчизняної війни проти Гітлера і продовження Визвольної війни за свою незалежну державу проти обох імперій.

На державному рівні Росія – колишня метрополія східної імперії – визнала Україну як незалежну державу, визнала український народ. Це робить українців і росіян добрими сусідами. Але імперські емоції ще не покинули окремих людей на побутовому рівні.

В тому числі і серед українців з їх ставленням типу відомого нєкрасовського: А я князєй Путятіних холоп і кончен бал. Саме це є причиною продовження Визвольної війни українців і сьогодні. Актуальним залишається повний вихід всього народу з імперських полонів. Зокрема, з духовного. А це передбачає повернення всіх українців до рідної мови, потребує усвідомлення, що рідною мовою є не та, якої навчився в дитинстві в силу обставин, а мова рідного народу. Рідна мова – інструмент формування рідного духу. І тоді кожен скаже: Живий Дух Січі!

Навіки живий!

"ЧЕТЫРЕ ВОЙНЫ УКРАИНЦЕВ ХХ в."

 КОММЕНТАРИЙ (у + р)

 Всем нам надо помнить, что история у каждого народа своя не фактами, а ПО значению фактов. Значение влияет на отбор фактов, на их восприятие, в том числе иллюзорное.

Примером может быть упрямое повторение даже украинцев, которые от украинства отказались, утверждение: „Название Украины произошло вот слова окраина - это русское слово." Эмоции мешают гайдпаркеру Виталий Коваленко (будем считать его действительно украинцем, потерявшим украинский дух) различать слова "окраина " и " украина ".

Ему бы понять, что (по крайней мере по фамилии) он выходец из украинского народа, а потому его родной дух и язык украинский, хотя их он и не знает или не чувствует. Тогда бы он не писал: Украину образовали потомки русских, которых представители Западной Украины ненавидят до сих пор. Эмоции толкают его видеть за словом "русских" современных россиян. Есть такая страна - Россия, но нет такой страны - Русь, нет уже и варягов РУСЬ, чьими были бы подданными люди, которых можно было бы обозначить прилагательным "русские". Отсюда и невольная клевета: западные украинские ненавидят восточных.

Эти люди искренне считают предателем, например, Ивана Мазепу. Для них он и является таковым. Но в украинской истории Иван Мазепа - гетман, который попытался восстать против колониальной метрополии, вывести Украину в другой политический статус.Чтобы это воспринять и принять, надо признавать право наций на самоопределение вплоть до освободительных войн. Имперская история не видит этого права.

И вот видение такого гайдпаркера, который называет себя Владимир Цветов: Автор видимо не знает либо намеренно НЕ напомнил,что перед Первой мировой войной разведуправление ГШ Австро-Венгрии направила усилия и средства на раскол русского народа и стимулировало и финансировало проявление национального самосознание части русского народа как отдельного народа.2. Один из идеологов Украинского национализма М. Грушневский был в 1914 году арестован военной контрразведкой за связь с разведкой Австро-Венгрии ... " (сохранено написание автора).

 То же восприятие "русского народа". Невидение украинцев. То, что западная империя всячески боролась с восточной и оба стремились использовать украинцев в своих целях, естественно. Но для украинцев нужно было искать свой путь. И они его искали. В Освободительной войне.

 В обсуждении темы приняли участие и украинцы, которые дали надлежащий ответ и Цветову и Коваленко. Нет необходимости повторяться. Но есть насущная необходимость понять украинцев в их поисках путей к своему государству, путей выхода из имперского плена. Во все времена, в том числе и в неоднозначные времена второй мировой войны, начавшейся в сентябре 1939 года Гитлером и Сталиным, вызвала необходимость для украинцев Великой Отечественной войны против Гитлера и продолжение Освободительной войны за свое независимое государство против обеих империй.

На государственном уровне Россия - бывшая метрополия восточной империи - признала Украину как независимое государство, признала украинский народ. Это делает украинцев и русских добрыми соседями. Но имперские эмоции еще не покинули отдельных людей на бытовом уровне.

В том числе и среди украинцев с их отношением типа известного некрасовського: А я князей Путятиных холоп и кончен бал. Именно это является причиной продолжения Освободительной войны украинцев и сегодня. Актуальным остается полный выход всего народа с имперского плена. В частности, из духовного. А это предполагает возврат всех украинцев к родеому языку, требует осознания, что родным языком является не тот, которому научился в детстве в силу обстоятельств, а язык родного народа. Родной язык - инструмент формирования родного духа. И тогда каждый скажет: Живой Дух Сичи! Навеки живой!