Чотири війни українців у ХХ столітті і сьогодення

Чотири війни українців у ХХ столітті і сьогодення

1914 рік. Почалася перша світова війна. Українці розділені фронтом. На західній стороні фронту вони в рядах західньої імперії. На східній – в рядах східньої імперії. І були Уроки гори Маківки, коли українці зійшлися в бою за чужі імперські інтереси. Вони цього спочатку не усвідомлювали. Але в якесь затишшя бою вони почули українську пісню: хтось перед боєм виливав у ній свій сум, свою нудьгу, піднімав собі і друзям настрій. І весь фронт з обох сторін його підхопив рідну пісню. Молоді хлопці зрозуміли, що вони стріляють в своїх. Тоді почалося братання на фронтах. Українці західної імперії сходились з українцями східної імперії, відзначали свої свята, браталися, все прощали, єднались у своїх планах і мріях. Братання підхопили і бійці іншого національного походження. Тоді В.І.Ленін оголосив це успіхом більшовицької пропаганди. Насправді це були наслідки Уроків української гори Маківка. Це зароджувалася Українська Революція. Дух Запорозької Січі кликав українців до виходу з імперських полонів у Новому Заповіті (вираз П.Г.Тичини) – Заповіті Нової Доби.

Постала Українська Народна Республіка і Західньо-Українська Народна Республіка, які провели Злуку в єдиній державі. Але були Крути, була армія більшовиків, якій В.І.Ленін дав команду окупувати (слово Леніна) Україну і проти якої вийшли молоді герої України і „вмерли в Новім Заповіті з славою святих.” (П.Г.Тичина). Почалася Українська Визвольна Війна. Гаряча, кривава.

Вона часом переходила в холодну, але не менш криваву. А потім знов наставав період гарячої, збройної. І ця війна закінчилася тільки з появою на карті світу сучасної Української Держави. Уряд України в екзилі, який починав свою діяльність під керівництвом Симона Петлюри, руками Президента УНР в екзилі М.Плав’юка передав свої клейноди Президентові в Україні.

Між Крутами і Незалежною Україною лягли ще дві війни, які створили умови для нового гарячого періоду Української Визвольної Війни.

Спочатку почалася Друга світова. 1939 рік. Учасники знов західні і східні імперські сили. Був пакт Ріббентропа – Молотова, світ розділився на два табори. З одного боку гітлерівська Німеччина з її „віссю” та сталінським Радянським Союзом. Штандарти Гітлера майоріли поряд з прапором Сталіна. З другого боку весь останній світ.

Пройшло два роки і в 1941 році Гітлер напав на Сталіна, повергнувши його на кілька днів у психологічну прострацію. Але Сталін в Кремлі, а гітлерівці пішли полями України і інших народів СРСР.  Ці народи і українці в тому числі не могли не повстати на Велику Вітчизняну війну, війну визвольну.

Вони не мали вибору, хто очолить спротив. Його очолили керівники СРСР. Той же Сталін, який оговтася після шоку. Під прапором СРСР. Але війна йшла за Батьківщину, в тому числі за Україну. Лозунг „За Сталіна!”, червоний прапор були при цьому, бо так склалося історично.

Воєнною кризою радянської імперії поспішили скористатися українці і в екзилі, і на своїй землі. Вони спробували знайти підтримку у Гітлера, який перемагав на той час. Їх, як і багато кого в Європі, надихав соціалізм Гітлера з приставкою „націонал”. Думалось, що на відміну від імперського соціалізму Сталіна цей соціалізм орієнтує на національне визволення. В тому ж 1941 році українці проголошують відновлення української державності. Та Гітлер виявився не визволителем, а окупантом. Лідери відновлення української держави потрапляють в концтабори і гинуть там. І починається новий гарячий період Української Визвольної війни. У неї свої лідери, свої прапори. Одночасно йде три війни. Продовжується Друга світова, відбувається Велика Вітчизняна війна народів СРСР і спалахує гарячий стан Української Визвольної війни.

Велика Вітчизняна війна була завершена 8 травня 1945 року. Світова і Українська Визвольна продовжувались.

2 вересня 1945 року закінчилася і Друга світова війна. Точніше, закінчився її гарячий період. Настав період Холодної війни. Один з зачинателів Другої світової вернувся до своїх цілей, з якими він її починав: світове панування у вигляді світового соціалістичного табору, соціалістичної революції, комунізму у всьому світі. Вождь той же, прапор той же, червоний.

Українська Визвольна війна продовжувалася в її гарячій формі і після 8 травня, і після 2 вересня. З розгромом останніх підрозділів Української Повстанської Армії вона перейшла в черговий період підпілля.

Це була воістину Столітня війна України.

Була? Чи не продовжується вона в холодному варіанті й сьогодні? Апологети, п’ята колона східної імперії спричинили напругу 9 травня 2011 року, піднявши прапори Радянської імперії у серці останнього періоду Української Визвольної війни. Вони нав’язують імперську церкву, імперську мову, імперську символіку. Вони нав’язують імперські закони, імперські союзи, всіма силами – економічно і політично – утримують Україну в сфері імперського впливу...

Українська Визвольна війна триває.