5 марта день ликвидации гауптмана Шухевича

На модерации Отложенный

varjag2007su

 

Пьеса о ликвидации Героя Украины Чупрынки-Шухевича и последующего
опознания евойного трупа. С песнями в исполнении Героя


Картина сьома

1.
3 березня 1950 року, 'ятниця п, вечір. Білогорща.
Ч у п р и н к а і А н н а 
ЧУПРИНКА (наспівує, а в голосі – неспокій).
Ой, гарна Анно, ти – зв'язковая,
Чому ти ходиш засмученая?..
АННА. Передумала все – і не можу зрозуміти, – чому Нуся не прийшла сьогодні, у п'ятницю, на зв'язок.
ЧУПРИНКА. Її могли зловити. Вона казала, що слідкували...
АННА. Носила ампулу при собі і пістолет...
ЧУПРИНКА. Та чи скористатися могла?
АННА. У тюрмі – її мама. А, може, і вона вже у тюрмі. Там колять наркотики...
ЧУПРИНКА. Якби ж то тільки...
АННА. І людина, як у сні, – говорить...
ЧУПРИНКА. Катують, мучать, б'ють.
АННА. Не кожному – витримати...
ЧУПРИНКА. Будемо із вибиратися Білогорщі.
АННА. Сьогодні? Куди?
ЧУПРИНКА. Треба перевірити надійність запасних криївок. Уночі відправлю Зенка і Левка – хай обдивляться...
АННА. Залишимось без охорони?
ЧУПРИНКА. І якщо криївки надійні, то завтра ж підемо.
АННА. Завтра – в суботу?
ЧУПРИНКА. Побачимо.
АННА. Бо в неділю, 5-го березня, якість пробні будуть вибори ...(Виходить)
Затемнення.

2.
4 березня 1950 року, субота – після півночі. Львів. 
ЧЕКІСТ (один). Уже два дні ніяк не можемо домогтися конкретної відповіді. І активні допити не дають результатів. Вперлася, мовчить – зараза... Гм, а ти не будеш такою сиромудрою. Ми тебе, дура, швидко об'єгоримо... У нас філігранні прийоми і тонкі...
Входить ж і н к а – загорнена у старий сірий кожух.
Зупинилася – плечима до глядачів.
Слушай, Роза! Как Тебе опытному сотруднику – особое задание. У нас в руках оказалась связная центрального провода ОУН. Мы переведем тебя в больничную камеру на две койки. Подсадим к тебе эту девку. Расскажешь ей, что ты сидела в одной камере с Марией Гусяк. Это её мать... Легенда такова. Раньше проживала в Вене и Берлине ты, познакомилась с видными украинскими националистами. Хорошо знаешь Шухевича, его семью. И что ты арестована за причастность к иностранной разведке. Ты держала связь между закордонным центром ОУН в Мюнхене проводом и на Украине. Тебя в тюрьме активно допрашивали. Ты долгое время сидела в карцере и простудилась. Заболела – и помещена в больничную камеру. Для видимости болезненного состояния мы тебе поставим банки, подведем зеленкой глаза и перевяжем голову... А этой посоветуй связной, чтобы не называла место нахождения Шухевича, а попробовала передать на волю сообщение об аресте. Если она согласиться, то скажи, что подумаешь, как лучше сделать...
Затемнення.

НУСЯ (одна – співає). Ой, генерале, Ваша зв'язкова –
Про таємницю – ані півслова.
Я у неволі, наш генерале, –
Мене чекісти в тюрму забрали...
(Говорить). Чи вони у Білогорщі здогадуються, що мене заарештували?.. Хай би скоріше вибиралися звідти!.. Якби ж то була змога дати хоч найменшу вістку... (Співає на мелодію пісні «Заграй ми, цигане...»).
В тюремній камері тісній.
На Лонцького, у Львові
Сидіти випало одній
Дівчині чорнобровій...
Затемнення. 

ЧЕКІСТ (продовжує – до Рози). Мы её вызовем на допрос – и хорошенько обработаем. И когда она возвратится, то есть, её принесут, – скажешь, мол, у тебя возникла идея, – мол, напишешь заявление начальнику тюрьмы, чтобы разрешил передать твоей сестре взамен старую шубу на демисезонное пальто. Пускай напишет записку Шухевичу, укажет – кому передать и куда, и зашьет записку в шубу... Поняла? Вот и всё. Спеши, но медленно. И деликатно. Не спугни птичку... (Ехидно). Болей и выздоравливай...
Жінка виходить.
Затемнення.

3.
4 березня 1950 року, субота. Перед світанком.
Білогорща. Ч у п р и н к а – у вишиванці. 
ЧУПРИНКА (один – ходить). Тривога на душі. Не дає мені спокою думка – де Нуся, що з нею?.. Сексотів тьма. Львів аж кишить від сексотів... (Цитує Т. Шевченка). О, роде суєтний, проклятий! Коли ти видохнеш?! (Зупинився). Треба негайно вибиратися звідси, з Білогорщі. В Але цю ніч – і запізно, і нема куди. Четвертого березня. Скоро засвітає. Субота... А в наступну ніч – також ні. Бо завтра – п'ятого березня, в неділю – вибори. Перед виборами емгебисти усюди будуть нишпорити, пильнувати, щоби не було якихось провокацій. Найкраще покинути Білогорщу – після виборів. Зенко Прийдуть і Левко... Так, відразу після виборів. Повинно бути спокійніше. Тобто, через ніч... А де тепер моя мама?!
(Наспівує). Нічко смуглявая, нічко лукавая,
Чому повільно пливеш?
Миттю ранковою, ниттю шовковою
Сонце до себе не звеш...
Затемнення.

4.
4 березня 1950 року, субота, вечір. Львів.
Ч е к і с т стоїть, курить. Входить д р у г и й,
Подає чекісту записку і виходить.
ЧЕКІСТ (один – розгорнув записку, читає). «Мої дорогі! Я на Лонцького. Стадію Пройшла першу. Тримаюся. Як буде далі, не знаю. Нуся»... (згорнув записку). Адрес І єсть... (Читає). Білогорща. Село за Левандівкою. Хробак Наталії, перша хата... (сховав записку в нагрудну кишеню). Фамілія Хробак. Што такоє Хробак? А, да, єто чєрв'як... Наживілі чєрв'ячка на крючок. І зацепім Тура за жабри. За остриє рога. За Подвєсім шевелюру-чупрінку... Не вискользнєт!.. Тут єму будєт хана... Кришка!.. (Подивився на годинник). Так, двадцять одін, ноль-ноль... В тєчєнії єтой ночі, 4 марта, фундаментально разработан план чекістко-войскогой операциі – с прівлєчєнієм руководящєво опєратівново состава опєргрупи МГБ УССР, УМГБ Львовской області і старших офіцеров 62-ой спєцдівізії войск МГБ.

На рассвєтє 5 марта сєло і бліжайшую мєстность плотно блокіровать вооружоннимі войскамі... (Виходить).
Музика тривожно-моторошна.
Затемнення.

5. 
5 березня 1950 року, неділя, ранок. Білогорща.
Три е м г е б и с т и – з автоматами біля дверей дому учительки Хробак. Гримання у двері. 
ПЕРШИЙ. Откоройте!
ГОЛОС АННИ. Хто там?
ДРУГИЙ. Откривай, а то взломаєм дверь!..
ГОЛОС АННИ. Назвіться – хто ви...
Тріск дощок... Емгебисти виломали двері...
ПЕРШИЙ. Докумєнти! Фамілія!
АННА. Стєфанія Кулик. (Подає документи).
ПЕРШИЙ (прочитав). Кулік... Єто ваш дом?
АННА. Я тут хатньою є робітницею.
ДРУГИЙ (вихопив з кишені Анни пістолет). А єто што – домработніца?!
ЧЕКІСТ. Єто Анна. Галіна Дідик. Вот родинка на щєкє...
АННА (голосно). Моя фамілія Кулик. Я переселенка.
ЧЕКІСТ. Шухєвіча знаєш? Кдє он?
АННА. Шухевича не знаю! Взагалі!.. І взагалі...
ЧЕКІСТ. Предлагаєм видать нам Шухєвіча живого. Жизнь харошую обещаєм Взамєн.
АННА. Тут нікого крім мене нема. Вдома...
Двоє схопили Анну попід руки.
ЧЕКІСТ. Он гдє-то сдєсь... Пайдьом на верх. По лестніце...
АННА (дуже голосно). Чого тут ви шукаєте?! Я нікого не знаю!..
На поверсі – пістолетний постріл.
Лягайте! Зараз будуть стріляти!..
Всі падають...
На поверсі – біля сходів з'явився Ч у п р и н к а...
Майже темрява.
Постріл другий, третій. Ще два...
Коротка автоматна черга...
ГОЛОС ПЕРШОГО. Єсть!.. Он убіт!..
ЧЕКІСТА ГОЛОС. Із наших всє живи?
ГОЛОС. Убіт товаріщ майор. Із Кієва... І солдат тоже...
Сніп світла... Двоє емгебистів (їхні обличчя обернені до задників сцени) тягнуть попід руки Анну – ногами назад. Зупинилися...
АННА (обличчям до глядачів. Тихо). Я нікого в житті не вдарила. Ні на кого не піднесла зброї...
Потягнули Анну далі. 

Затемнення...
І – глибока тиша... Цокає годинник...
ЧЕКІСТ (один). В квартире и в тайнике, где проживал и скрывался Шухевич, изъяты шифры и коды для связи с БАНДЕРОЙ и главарями ОУНв Западных областях Украины; оуновская литература; записная книжка ШухевичА с личными записями; большое количество фиктивных печатей и штампов советских учреждений и организаций, в том числе печати органов МВД и милиции; инструменты для изготовления печатей и штампов; химикаты для тайнописи и инструкция о способах их применения; пишущая машинка, а также личные документы – паспорт, военный и профсоюзный билеты на имя Полевого Вячеслава – учителя села Лещина Дрогобычской области... (Виходить).
Затемнення.

Картина восьма

7 березня 1950 року. Львів. 'я Подвір тюрми. Ч е к і с т вводить Ю р і я зі скованими спереду руками. 
ЧЕКІСТ (повільно). Сейчас, Юра, ти увідіш одного человека и скажеш кто он... (В бік – голосно) Давайтє, вносите!

Двоє на брезенті вносять мертвого Шухевича . Кладуть на дощаний схил. Шухевич лежить без чобіт – босі ноги. У білій сорочці вишиваній. Сорочка рощіпнена. На грудя- - ланцюжок з медальйончиком Божої Матері. Ліва рука витягнена тіла вздовж, права лежить на грудях. На правій скроні запікся струмок крові.
- Узнайош, кто єто?
Коротка пауза.
Не молчи, парень...
Пауза.
Ну, отвечай же! Відіш – доходился, догулялся...
Юрій схиляється, щоб поцілувати батькову правицю.
Перший військовий хапає Юрія рукою за плече. Юрій скидає
чекістську руку і цілує правицю батька.
ЮРІЙ (шепче). Тат-ку... (сльози стискають горло, стримується, щоб не заплакати). Татусю (тихо) Не дався живим ... (утер сльозу).
ЧЕКІСТ (до себе – задоволено). Узнал. Єщьо би, не узнать! (По хвилині – до Юрія) Ну, ладно... ти же мужчина... (До військових) Унісіте...
Двоє військових піднімають за краї брезент – виходять.
ЮРІЙ. Вони Куди – понесли?...
ЧЕКІСТ. Ти – взрослиій. Тєбє 17 лєт. Ти должєн понімать – твой отєц – враг социалистичєской Родіни, нашого общєства...
ЮРІЙ. Коли похорон?
ЧЕКІСТ. Гм, ево похоронят... Но уже сдесь тєбя нє будєт... в Ми ево сфотогрфируем єтой вишиванке – и дадім тєбє на пам'ять... Січас тебя накормят. Хлєбньош Супчіку. Вєчєром А – на вокзал, на поезд. Утрічком ви с нашім сотрудніком будєтє в Кієвє. Оттуда – прямо в Чернобиль. В дєтдом. Завтра – восьмоє марта – мєждународний жєнскій дєнь...
ЮРІЙ. Післязавтра – роковини Тараса Шеченка...
ЧЕКІСТ. В Чернобиле – увідіш в там дєтдомє, сестрьонку. Позравіш ейо с празднічком. Ми купім канфєт. Расскажешь єй всьо, что відєл сдесь, во Львовє.
ЮРІЙ. Вона ще мала, їй тільки дев'ять років.
ЧЕКІСТ. Про отца она должна знать правду...
ЮРІЙ. Де наша мама?
ЧЕКІСТ. Нє беспокойся, жива она. С ней всьо в порядкє...Она в Росії, скоро приєдєт...
ЮРІЙ. Я не зможу побачити маму...
ЧЕКІСТ. А сестрьонкє скажи – пусть харашо учітса. Ведь Она пионєрка, носит красний галстук... І, может, тєбя примем в комсомол... Єслі будєш прілічно вєсти сєбя...



===============================
Сразу предупреждаю: полностью этого шедевра у меня нет, несколько страниц этого свидомого брєда литературного чуда мне удалось сфотографировать несколько лет назад, еще до майдана, в раскладке на "антисемтита уголке" возле Главпочтамта. Я жалею только об одном: что не удалось сфотографировать страницы, где в песенно-поэтической форме описывалась сцена сожжения Героя :)). Чтоб не было сомнения, что это не я сочинила в приступе свидомого безумия, выкладываю фото одной из страничек нетленки: