Вполне реальная история

Трымаючысь за лиану, Маугли обережно выглянув на галявыну. Так, шум та сморид його не розчарувалы. Увесь клаптик простиру посеред гущавыны був засраный та зайнятый. Бандерлохи ныколы не клопоталы за экологыю та гыгыену. Йшло пересичнэ жыття табору мавпэнячых воякив. Хтось хропив мицно трымаючы увисни пляшку с залышкамы бимберу, хтось чухав яйця, хтось мастурбував. Посеред табору кремезный бандерлох у брудний мавпезепынци на голови пердолыв когось, зигнувшы та мицно трымаючы. Той плескав долонямы та хвистом, час вид часу рэпэтуючы: «Панэ проводныку! Нэ винный я!». 
Обережно, нэ хытнувшы гилочци, Маугли повернувся до Багиры.

Сив поряд з нэю, взяв навушнык та микрофон.
- Акела?
- Первое кольцо блокирования поляны замкнуто.
- Балу?
- Второе на месте – рыкнуло из наушника.
Лехко пидхопывшысь Маугли пересмыкнув затвор, выйшов на край галявыны та голосно крыкнув: «Вы слышите меня, бандерлоги?»
Усе опанувала тыша. Нарешти якысь тремтячый, тонкый та хрыпкый голос видповив: «Мы слышымо тэбэ, нКААвэдэ…»