На Виннитчине простились с десантником, погибшим под Славянском

 В селе Рахновка Гайсинского района Винницкой области провели в последний путь двадцатилетнего десантника Петра Коваленко, который погиб во время участия в антитеррористической операции на окраине Славянска.

Представитель Генштаба Вооруженных сил генерал-майор Николай Понельков во время прощания с ним на кладбище так и сказал землякам: солдат Коваленко своим телом прикрыл от гибели семь десантникоВ Коваленко террористам удалось попасть дважды. Первый раз его спас от пули бронежилет. Было это примерно за две недели до выстрела боевиков из гранатомета, прогремевшего вечером второго мая и ставшего роковым для солдатаДесантники на БТРах осуществляли марш на окраине Славянска. У моста их блокировали местные жители. По словам майора Ильи Хоменко, который приехал на родину Коваленко проводить его в последний путь, среди них были и женщины, и дети.

Все це сталось о 22,15 годині, коли колону нашого першого батальйону з самого ранку до пізнього вечора блокували на мосту на північній околиці Слов'янська. Нас не пускали переважно жінки із іконами та дітьми... Давити їх чи стріляти в мирний "живий щит" наказу ніхто віддати не міг! І тут під прикриттям людей та першої темряви на нас напали!

Бойовики стріляли із-за людей і кулею снайпера пострілом в шию було вбито старшого солдата Панасюка. Ваш Петро загинув від гранати "ВОГ" із підствольного гранатомета, яка вибухнула в нього під ногами. Всю ударну силу і чисельні осколки він прийняв на себе і фактично закрив своїм тілом товаришів. Ці 7 сім хлопців завдяки йому залишились живі - отримали легкі поранення та контузії. Врятувати Петра ми вже не могли.

"Після годинного відспівування в сільському храмі імені Іоанна Богослова, на якому були присутні лише близькі рідні, генерал генштабу та однополчани, сумна траурна процесія свого Героя несла на руках через всю Рахнівку. Хоронили рядового Коваленка на центральній алеї місцевого цвинтаря поряд із найвідомішими уродженцями села Василя Стуса.

Петя, Петя... Я знала! Чого ж ти не сказав, що вас там повбивають..., - заходилась слізьми мама. А батько на прощання цілував сину побите осколками чоло, руки та ноги: "Золотий ти мій хлопчик! Ти ж обіцяв прийти з війни. А тебе привезли друзі в труні... Як же без тебе нам жити! Після хвилини мовчання рядового Петра Миколайовича Коваленка під звуки Гімну України та прощальний залп з автоматів похоронили на центральній алеї сільського цвинтаря .