Кужель переконана, що Кличко зазнався

Радіти за успіхи колег – велика чеснота, яка в політиці така ж велика рідкість. Після проголошення 19 січня Кличка лідером, заздрісні «доброзичливці», а за сумісництвом «вірні» опозиціонери почали докоряти Кличку його «надмірними президентськими амбіціями». Врешті-решт опозиція розкололася на два табори – «УДАРівців» та «інших».
Весь не «УДАРівський» політикум обурює позиціонування Кличка єдиним і незаперечним лідером опозиції. Його поведінка 19 січня, коли він ні з ким не порадившись поїхав до Межигір’я, активно обговорюється у таборі «інших», вороже налаштованих. Кожен «уважающий» себе опозиціонер висловлює своє невдоволення. 
Не залишилася осторонь і одіозна пані Кужель, яка вважає, після того як Кличко ініціював перемовини з владою, він «впіймав зірку». Мовляв, був уже на її пам’яті один такий месія – лідер Майдану 2004, який не виправдав сподівання народу та безслідно щез з політичної арени, прозоро натякаючи на безславну участь екс-президента Ющенка. 
Самими балачками «доброзичливці» не обмежилися – проти Кличка назріває «таємна змова».

Протистояння, пов’язане зі спробами ініціювати визнання Кличка лідером опозиційного руху України серед опозиційних громадсько-політичних сил, поглиблюється. Незважаючи на те, що перейматися амбіціями інших на догоду своїм в цю лиху для України годину зовсім не час. 
Бути месією – складна роль, яка не кожному під силу. Один необережний крок і ти вже його повний антипод, а репутація втрачена раз і назавжди. Хтозна чи вдасться лідеру Майдану 2013 не піти стопами лідера Майдану 2004 та виправдати колосальну довіру народу. Лідер не має права на помилку – він несе особисту відповідальність за всіх і кожного, хто йому довірився, а нести відповідальність – не «зірки ловити». Проте, як показує практика саме відповідальності політики і бояться.