Тиждень. Я на тебе как на войне, а на войне как на тебе

Навскидку можно открыть любую статью и самому задуматься - откуда можно было набрать в одно СМИ столько болванов? Цитируем украинского националиста по  фамилии Михельсон:

"Так, «коктейлі Молотова» робляться зі звичайного бензину, без будь-яких домішок, необхідних за рецептами, котрі легко можна знайти в інтернеті. За гніт править будь-що. На очах кореспондента Тиждень.ua якийсь молодик розрізав власну теплу куртку й робив гноти з її наповнювача. «Коктейлі» до міліції зазвичай не долітали, й для нападаючих виглядали не менш небезпечними, ніж для оборонців. Лише ввечері атакуючі придумали видряпатись на верхівку колонади, яку являє собою вхід до стадіону «Динамо», й кидатися пляшками звідти. І лише з десятої спроби, вже в темряві, зрозуміли, що краще не бігти по всій колонаді із запаленою пляшкою в руках, ризикуючи облитися палаючим бензином, а підходити до краю під прикриттям темряви й щитів, і вже там запалювати гніт".

Ну, зачем же делать из  героев и патриотов, борцов за свободу обычных недоразвитых идиотов? Это и так понятно для всех адекватных людей, но зачем палить контору?

Непонятно что может означать для Олександра Михельсона лично победа таких вот ребятишек с интеллектом сумчатого суслика и крепко вбитыми ксенофобскими убеждениями? Ничего хорошего. Особенно для него.

Читаем дальше. Некая Валерия Бурлакова.

"На сцені, що на Майдані Незалежності, моляться та співають войовничих пісень. «…Та й закурим люльку, не журися!», - розноситься над наметами. У двохстах метрах звідси так і роблять - прикурюють від коктейлів Молотова та посміхаються навіть шкультильгаючи до медпункту. На вулиці Грушевського - війна. Війна доволі особиста для кожного, хто вирушає на неї, переходячи невидиму демаркаційну лінію - вона, певно, пролягає десь біля готелю «Дніпро». Сюди не закликають ходити лідери. Сюди кожен йде на власний страх і ризик, за покликом власного серця й навряд чи ризикне стверджувати, що виходитиме з «гарячої точки» на мапі столиці незалежної України на власних ногах. Надто багато гранат.“Так. Так. Я тебе теж кохаю, сонечко. Зі мною все добре. Правда, все добре, - кричить у слухавку високий чоловік у балаклаві та страйкбольних окулярах. - Ні, обіцяти я тепер нічого не буду…"

Романтический рассказ о быдле, которое летом ломало кресла на стадионах, бодалось с футбольными фанами, приехавшими с других городов, кидало на поле бананы и фаеры и которое крушит и ломает все вокруг себя ради Великого Дела всей своей никчемной жизни - неведомо для чего нападать ночью на стоящий в оцеплении Беркут. Что это дает для свободы и демократии страны - ответа ни от кого не дождетесь, швыряние брусчатки и коктейлей Молотова - это и есть самоцель.

Дай бог чтобы пани Бурлакова не узнала что такое настоящая война - с трупами по обочинам дорог, с обгоревшими младенцами и убитыми случайной пулей женщинами и стариками. Может, Валерии стоит организовать турпоездку в Ирак или Сирию, чтобы всколыхнуть остатки ее мозгов в пустой голове?

Интересные журналисты в независимом издании, как оно само себя позиционирует, не так ли? Идем дальше. Историк, публицист, журналист Сергей Грабовский выступает на страницах издания  с анализом принятых законов по поводу мирных собраний, клеветы, НКО, так возмутивших всю мировую общественность:

"Що ж, залишається тільки погодитися з Леонідом Кожарою – Україна дійсно інтегрується до Європи.

Тільки не до сучасної цивілізованої – а до Європи часів панування Гітлера та Муссоліні. Саме в нацистській Німеччині і фашистській Італії влада була повністю виведена з-під контролю громадян, а на всіх, хто намагався хоч якось боротися зі сваволею та корупцією (хай і на місцевому рівні), ставилося тавро «іноземного агента». Й інформаційна мережа там була успішно «уніфікована». А нацистський міністр закордонних справ Ріббентроп постійно розпатякував про «європейський характер» дій свого фюрера і його прагнення до «поглиблення істинної демократії». Схоже, пану Кожарі не дають спокою лаври цього визначного дипломата…"

Уже написано сотни аналитических текстов по поводу соответствия принятых и уже подписанных Януковичем законов  - аналогам в ЕС и США, но таким, как пан Грабовский, хоть кол на голове теши, хоть его запри со сравнительным списком на неделю в сарае - выйдет и будет говорить шо це ганьба, диктатура та тирания. Такого количества гвоздей, заколоченных в одну голову, как у клинического русофоба Сергея Игоревича, не всякая голова выдержит, вот и видим такую плачевную картину. Тавро иноземного агента, пан Грабовский, ставится в ваших любимых Соединенных Штатах с 1938 года, и никто этот закон не отменял, а немецкий город Гамбург не далее как в прошлом месяце объявил целый городской район опасной зоной;  и разгоняла там полиция при минус пяти градусах народ водометами, дубинками и резиновыми пулями. И Госдеп даже не пикнул.

Ну и для полноты понимания той канвы, в которой двигается беспристрастное медиа-издание "Тиждень", закончим цитатой из пропахшей нафталином, выпущенной годах так в 70-х, статьи известного националиста Степана Хмары, автор книги "Этноцид украинцев в СССР":

"Потрібно наполегливо пояснювати західним партнерам, що наша боротьба за свободу і незалежність України водночас є боротьбою за європейську і світову безпеку. Адже наша боротьба ускладнюється потужним впливом зовнішнього фактору – російського імперіалізму, який діє через свою п’яту колону, що інфільтрована в державні структури  України. Поглинання України російським імперіалізмом було б загальноєвропейською катастрофою і суттєвою загрозою для світової безпеки.  Про це маємо невтомно нагадувати урядам і суспільствам Західним країн. Ми мусимо перемогти і відстояти незалежність України – саме за це йде головна боротьба сьогодні – і це буде перемогою всього цивілізованого світу!  Крім того опозиції,  як офіційному представникові українського народу,  доцільно попередити російські офіційні інстанції, що український народ не нестиме відповідальності за домовленості і договірні зобов’язання Януковича (як особи, що втратила легітимність глави Української держави) в тому числі фінансового характеру"

Все в классическом националистическом стиле, а-ля Бандера-Шухевич. Российский империализм - единственная угроза миру, последствия его для Европы - катастрофические, а деньги, которые Украина взяла у москалей, если будет возможность - отдавать не будем. А потом такие олухи царя небесного удивляются, почему россияне так относятся к Украине как суверенному государству вообще. Потому что, пан Хмара, ваша и ваших товарищей  деятельность и привела страну к очередному гражданскому противостоянию, благодаря которому страна с одними из худших экономических показателей в Европе скатывается все дальше и дальше в беспросветную яму.

И особое спасибо и низкий поклон за это собственникам и редакторам издания "Тиждень". Ваша деятельность должна будет в достаточной мере оценена согласно новому законодательству, будем на это надеяться. По крайней мере за ложь, разжигание ненависти и вражды.