ПОЧАТОК. Геноцид Українського народу. 1932 - 1933 років

Основні директиви та постанови ЦК ВКП (б) і РНК СРСР, спрямовані проти українських селян та інтелігенції

Лист Сталіна Кагановичу від 11 серпня 1932р.: “Самое главное сейчас – Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. .... Имейте в виду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов) обретается не мало гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев, наконец — прямых агентов Пилсудского. Как только дела станут хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против партии. Самое плохое это то, что украинская верхушка не видит этих опасностей. Так дальше продолжаться не может”.

Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 року "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" ( т.зв. "Закон про п’ять колосків"). Відповідно до Постанови, засобом судової репресії обиралася вища міра «соціального захисту» — розстріл. "За пом’якшуючих обставин" розстріл замінювався позбавленням волі на строк не менше десяти років.

1 січня 1933 року Сталін надіслав в Україну телеграму з вимогою здавати хліб: "До колгоспників, колгоспів та одноосібників, які вперто продовжують приховувати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться найсуворіші заходи покарання, передбачені постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р." Під час обшуків, ініційованих сталінською телеграмою, у селян забирали будь-яке продовольство

22 січня 1933 р. Сталін власноручно (автограф зберігся) написав директивний лист ЦК ВКП(б) і РНК СРСР, який починався так: "До ЦК ВКП і Раднаркому дійшли відомості, що на Кубані і Україні почався масовий виїзд селян "за хлібом" на Волгу, в Московську обл., Західну обл., Білорусію". Кремль ставив вимогу перед керівниками сусідніх регіонів заблокувати Україну і Кубань. Наркомату шляхів сполучення заборонялося продавати квитки селянам, які хотіли залишити Україну. Незабаром з’явилися постанови обласних органів влади про заборону продажу залізничних квитків селянам без спецпосвідчень сільрад.

Постанова Раднаркому УСРР і ЦК КП(б)У "ПРО ЗАНЕСЕННЯ НА "ЧОРНУ ДОШКУ" СІЛ, ЯКІ ЗЛІСНО САБОТУЮТЬ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ". Цією постановою вводилося таке невідоме жодній системі судочинства покарання, як занесення колгоспів, сіл або цілих районів на "чорну дошку". У постанові надано роз'яснення цього нечуваного терміну:

а) негайне припинення підвозу товарів, повне припинення кооперативної та державної торгівлі на місці і вивезення з відповідних кооперативних лавок усіх наявних товарів;
б) повна заборона колгоспної торгівлі як для колгоспів, колгоспників, так і для одноосібників; припинення усякого роду кредитування та дострокове стягнення кредитів та інших фінансових зобов'язань;
в) перевірка та очищення колгоспів з вилученням контрреволюційних елементів - організаторів зриву хлібозаготівель.

Постанова приписувала припинення завезення і продажу всіх, без винятку, промтоварів до сіл (і без занесення їх на "чорну дошку"), які незадовільно виконують хлібозаготівлі.
Порівняння встановлених Центром норм оподаткування в СРСР.

За гектар засіяної землі українські хлібороби повинні були вносити 58 карбованців, білоруські - 55 крб., закавказькі - 52 крб., російські - 46 крб. За велику рогату худобу по Україні повинні були сплачувати 21 крб., Білорусії - 17,5 крб., а по інших республіках - від 13 до 15,5 крб. Вражаючим є те, що навіть за таку екзотичну для України худобу, як верблюди, було визначено податок у 26 крб., коли для Середньої Азії податок за них складав 13 - 15 крб.