Програма для кандидата в депутати Верховної Ради

ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА КАНДИДАТА У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ

ЯК НАМ ОБЛАШТУВАТИ УКРАЇНУ

Українська нація на своєму історичному шляху зазнала багато горя, але й мала та має гідну людського суспільства славу. Запорозька Січ, на терені якої стоїть наше велике місто, заклала основи української держави і залишила нам Дух Січі – «Дух, що тіло рве до бою» (І.Франко). Ми перестали бути чиїмись – руськими, литовськими, польськими, російськими малоросами. Майже сто років тому ми проголосили себе у світі Україною – Українською Народною Республікою. Ми – українці своєї України на украяній Богом і трудом наших предків землі.

Сьогодні чергові вибори до української Верховної Ради. Відповідальний і важливий момент на шляху облаштування України. Перед етнічними українцями і українцями за громадянством, які обрали Україну своєю політичною Батьківщиною, стоять відповідальні завдання: обрати депутатами людей – патріотів, чесних і компетентних, працьовитих і орієнтованих на народний добробут.

Я буду вдячний виборцям, якщо депутатський мандат буде вручено мені. Прийму і пронесу цю високу довіру не ради своєї кар’єри і збагачення, а ради інтересів своїх виборців.

Я бачу інтереси виборців у тому, щоб виправити наявні перекоси і проблеми у соціальному житті нашої країни.

1.Основною проблемою нашого суспільства є авторитарність позиції людей, які стоять при владі, починаючи від президента. Використовуючи недосконалість законодавства, спираючись на свої кишенькові партійні організації, вони мають можливість рватися до влади як до свого бізнесу, заради наживи. Заради цього витрачають на вибори шалені гроші як початковий капітал бізнесу. Бо знають: влада дає їм незалежність від виборців.

Треба законодавчо змінити цю ситуацію. І президент, і депутати, і всі чиновники повинні бути поставлені в залежність від людей, яких вони обслуговують. Саме обслуговують, а не панують над ними. Для цього необхідно контролювати і оцінювати діяльність чиновників, починаючи від президента, не тільки за економічними показниками – ВВП і т.п., – а в першу чергу за показниками соціальними, людськими – персонномічними. Слід відслідковувати індекси розвитку людських потенціалів, за якими періодично індексувати рівень винагород чиновникам. Відповідні закони ми подамо до Верховної Ради.

2.За показниками соціальними, людськими – персонномічними – повинна оцінюватися і діяльність «чиновників» за правом власності, тобто власників підприємств і інших бізнесових структур. Має бути усунуте зловживання монопольним володінням товарами та послугами в усіх його проявах і видах. Ключовим моментом у цьому повинне стати обмеження маржі (рентабельності, націнок при реалізації послуг та товарів) власника від монополіста-олігарха до монополіста-лікаря. Індекси обмежень мають визначатися наявними індексами розвитку людських потенціалів у суспільстві. Боротьба із зловживанням монополією у сфері виробництва та реалізації товарів і послуг має бути прирівняна до боротьби з корупцією.

3.Не менш важлива сфера духовного життя. Вона починається із нашого слова, нашої мови. Кожен громадянин має право на рідне слово, на рідну мову. В етнічних українців – це українська мова, мова рідного народу, навіть якщо хтось із них її і не знає. В українців за громадянством рідна мова – мова їх народів. Також незалежно від знання її. Для всіх українців джерелом їх спільної духовності є функціонування єдиної державної мови. Законодавча база цієї сфери потребує вдосконалення. Зусилля держави в цьому напрямку вкрай недостатні.

І це лежить на совісті законодавців.

4.Кожен громадянин має право на постійну участь в громадському житті, впливати на соціальні процеси, захищати інтереси свого народу, своєї держави, інших соціальних інститутів. Ми закликаємо українців до цієї активності і потурбуємося про законодавче забезпечення реалізації цих прав.

5.Лицемірство авторитарної влади не знає меж. І перш за все воно проявляється в законодавстві. Кожен чиновник прагне підлаштувати його під себе. Сучасна влада взялася за Конституцію України – основний Закон. Гарант Конституції – Президент – дбає не про гарантію її положень через законодавство і судову систему, а про зміну її. Своєю сваволею він примусив Конституційний суд розширити свої повноваження. Його бізнесова партія уже заявляє про наміри розколоти духовне життя України через двомовність. На жаль, за логікою страху перед авторитарністю влади на злом існуючої конституції працюють навіть екс-президенти. Ми будемо зміцнювати статус Конституції як закону прямої дії, до якого може звернутися кожен рядовий громадянин.

6.Перш за все законодавчого упорядкування потребують соціальні структури і перед усім – політичні партії. Сьогодні вони вождистські, тобто побудовані на принципах всевладдя вождя, яке робить партію схильною до партійного самодержавства, до витіснення всіх інших соціальних структур з політичного життя, до підміни конституції статутом і програмою партії. Це передумова відомого уже нам фашизму, який робить поведінку вождів неконтрольованою. Не залежно від того, які вони ставлять перед собою цілі, – нацистські чи комуністичні – партійне самодержавство загрожує репресіями, концтаборами, соціальними катастрофами.

Законодавче запобігання діяльності вождистських партій самодержавного (фашистського) типу – наше нагальне завдання.

7.Законодавчо слід упорядкувати і діяльність релігійних організацій. Церква, до якої б конфесії вона ни належала, є громадською організацією і не може стояти поза політикою. І вона проявляє себе як політична структура. Недопустима діяльність церковних структур, які мають свої центри в інших державах. Через ці центри інші держави мають можливість втручатися у внутрішні справи України, що неприпустимо. Діяльність цих церков має бути заборонена, а віряни відповідної релігії мають організувати свою, українську церковну структуру. Потрібний відповідний закон.

8.Як незалежні партійні структури, так незалежними мають залишатися визнані такими в усьому цивілізованому світі гілки влади. Законодавство у цій сфері, м’яко кажучи, недосконале. А до того ж існує можливість усунути цю незалежність через партійне самодержавство. Для депутатів тут велике поле діяльності.

Я, як кандидат в депутати, вважаю, що почати законодавче упорядкування депутати   повинні з себе. Сьогодні депутат – політичний бізнесмен, а не захисник інтересів своїх виборців. Депутати створили для себе найкомфортніші умови для збагачення і сваволі. Вони не підконтрольні виборцям. Ніякі індекси розвитку людського потенціалу в їх округах не впливають на їх матеріальний і соціальний статус. Тому я закликаю всіх кандидатів у депутати взяти на себе обов’язок змінити цей стан на краще. Я такі зобов’язання на себе беру. Зокрема, одностороннє ОБІЦЯЮ ЩОРІЧНО НЕ ТІЛЬКИ ЗВІТУВАТИ ПЕРЕД ВИБОРЦЯМИ, АЛЕ Й ЧЕРЕЗ ОПИТУВАННЯ ОДЕРЖУВАТИ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ. І при наявності недовір’я я подам у відставку.  

Підпис: кандидат у депутати по округу № ________________________

_______________________________________________________________

Більше інформації на сайті:

НОЦ»СА»