РЕГУЛЮВАТИ ІМУНІТЕТ МОЖНА БЕЗ ПІГУЛОК

На модерации Отложенный

 

Ноу-хау офіційної медицини

Раніше імунітет розуміли як несприйнятливість організму до інфекційних захворювань. Але вже із середини двадцятого століття в результаті дослідницьких робіт було доведено, що імунітет захищає організм від мікробів і від будь-яких інших генетично чужорідних клітин (сторонніх тканин, що використовуються для трансплантації, а також власних пухлинних клітин).

Найбільше і частіше загрожують нашому організму мікроорганізми. Це бактерії, віруси, гриби. У нормі більшість з мікроорганізмів не викликають в людини захворювання. Такий нешкідливий баланс існує, коли імунна система працює добре. Але ці ж самі організми можуть викликати інфекцію, коли імунітет не спрацьовує.

Нам щодня твердять, що ми живемо в кошмарному “убивчому” середовищі. Що наш організм щомиті атакується тисячами бактерій, вірусів, грибків. Що отруйні речовини проникають у нашу кров, кишечник, осідають на слизовій оболонці, нищать клітини, викликають стреси. Ми так часто це чуємо, що вже звикли і не робимо практично ніяких висновків. Начебто негаразд, але живемо далі, щораз викарабкуємося, щораз якось переборюємо недуг. Чи щораз? Ну, майже так. Ми викарабкуємося тому, що еволюція “озброїла” людський організм кількома системами захисту від впливу агресивного навколишнього середовища.

Перша з цих систем - імунітет. Саме вона призначена для захисту від бактерій, вірусів, грибків, власних клітин, що змінилися, і генетично чужих клітин.

Другий захисний бар’єр - окисна система печінки. Вона знешкоджує найбільш небезпечні для клітин жиророзчинні отрути (наприклад, алкоголь), що легко проникають через клітинну мембрану в клітини мозку й інших органів.

Третя захисна система - видільна. До неї відносяться нирки, легені, шлунково-кишковий тракт і шкіра. Вони виводять з організму незмінені або попередньо знешкоджені чи зруйновані в інших захисних системах отруйні речовини.

Імунітет буває неспецифічний (це уроджена здатність знищувати чуже) і специфічний (як би “вище утворення” імунної системи). І якщо неспецифічний захист у нас на кожний день життя, то специфічний імунітет іноді зберігається на все життя, а іноді - на кілька років чи рік-два, як, наприклад, після грипу.

Звичайно ж, імунна система є однією з найважливіших систем людського організму. Однак твердження, що усі хвороби через те, що імунітет ослабнув, не зовсім коректне. Звичайно, для розвитку захворювання потрібно кілька факторів. Одним з подібних факторів і може бути ослаблений імунітет. Є і такі захворювання, що розвиваються незалежно від стану імунної системи, але надалі приводять до ослаблення імунітету (цукровий діабет).

В даний час в аптеках можна побачити сотні ліків, обіцяючих “зміцнити” імунітет. У дійсності ж є не більше 10 препаратів подібного призначення.

Людина нашого часу повинна керуватися здоровим глуздом, особливо коли зіштовхується з черговою панацеєю типу “лікуємо все”. Дивує те, що пересічний громадянин не помічає того, що за чудесами в медицині завжди (я вас запевняю - стовідсотково) ховається звичайне шарлатанство і прагнення заробити на чужому стражданні.

Твердження, що приймаючи препарати неспецифічного впливу, можна вирішити всі проблеми імунної системи - помилкове. В дійсності - все набагато складніше. Звичайно ж, вітаміни, адаптогени (женьшень та ін.), загартування, оптимальні фізичні навантаження і т.п. зміцнюють здоров’я, але найчастіше цього буває недостатньо тоді, коли імунна система не може справитися з якоюсь серйозною проблемою. При ряді захворювань усе-таки необхідно більш глибоке втручання в роботу імунної системи.

На думку фахівців, підтримувати імунітет здорової людини ліками практично неможливо по тій простій причині, що подібні препарати мають лікувально-профілактичну дію тільки в хворих і тільки в комплексному лікуванні їхньої конкретної хвороби. А от нанести шкоду імунній системі прийомом подібних засобів цілком можливо. Хімічна рівновага в організмі - механізм тонкий і тендітний.

Слід зауважити, що з багатьма мікроорганізмами імунна система справляється сама. Але, на жаль, навіть дуже добре працююча імунна система може не устояти перед великими “кількостями” вірусів чи бактерій, а також навіть невеликою кількістю дуже патогенних збудників.

І якщо вже мікроорганізми зуміли перебороти всі захисні бар’єри, що на їхньому шляху вибудовував імунітет, то тоді йому потрібно допомогти і вибирати лікування, виходячи із ситуації. Іноді імунній системі досить допоміжного засобу, щоб швидше нейтралізувати збудника (наприклад, прийом вітамінів). Іноди необхідно використовувати антибактеріальні препарати, етиотропну (спрямовану на знищення збудника) чи імунокоригуючу терапію.

Таким чином, імунітет - захисник нашого організму, а коли він не в змозі відслідковувати наявність шкідливих впливів, людина занедужує. Найчастіше різке зниження імунітету виникає при стресах і значних фізичних і розумових навантаженнях. Доведено, що будь-яка (не обов’язково фатальна) втрата улюбленої чи близької людини в багато разів знижує можливості імунної системи знешкоджувати мікроорганізми та інші патологічно утворені об’єкти (ракові клітини). У цьому зв’язку в народі говорять: “Змарнів за два дні”.

Особливо варто відзначити порушення імунітету при хірургічних операціях. Останні є стресовим чинником для будь-якої людини. У післяопераційний період імунній системі як ніколи потрібна допомога і підтримка. У цих випадках корегування імунітету дозволяє успішно боротися за видужання.

Відомо, що наші діти не відрізняються міцним здоров’ям (причин тому досить). В міру розвитку дитини відбуваються всілякі порушення захисних систем організму (вторинні імунодефіцитні стани) і тільки корегування імунітету дозволяє уникнути важких хронічних захворювань і допомогти дитині правильно розвиватися.

Отже, якщо ви не хочете опинитись в стані імунодефіциту, - діяти потрібно негайно!

Саме для таких цілей в Інституті хірургії та трансплантології АМН України запропонований новий ефективний спосіб нормалізації захисних сил без застосування ліків.

Цей спосіб використовується при різноманітних запальних захворюваннях, порушеннях репаративних процесів (гастритах, панкреатитах, аднекситах, гнійних захворюваннях шкіри, ячмінях, трофічних виразках, анеміях, алергіях та ін.). Крім того, метод використовується як оздоровчий при швидкій втомі та кволості, порушенні сну та апетиту, головних болях та інших симптомах і синдромах загального характеру.

Застосовуючі до цього часу відомі способи підвищення імунітету, які базувались на використанні лікарських засобів, гіпоксичних газових сумішей, вакцин, препаратів крові та ін., ми дещо не враховували. Вагомим недоліком перелічених способів є те, що вони переважно інвазивні, тобто потребують ін’єкційного введення, мають ряд протипоказань, часто призводять до ускладнень.

Неінвазивний та немедикаментозний метод підвищення захисних сил організму оснований на дії короткочасної ішемії-реперфузії кінцівок, тобто короткочасній зміні оксигенації тканин. На практиці це виглядає наступним чином. Пацієнту за допомогою спеціальних манжет, подібних до тих, що використовуються в тонометрах для вимірювання артеріального тиску, обмежують доступ кисню в “хвору” область (перетискаються, наприклад, рука чи нога). Все це здійснюється за допомогою комп’ютеру, який обраховує тривалість процедури, місце застосування зовнішньої стискаючої сили і її величину. Відомо, що при цьому в позбавлених кисню тканинах відбуваються обернені зміни структурного та функціонального характеру з виділенням продуктів перекисного окислення ліпідів, збільшенням іонів кальцію в клітинах, зниженням внутрішньоклітинного рН, підвищенням енергетичних ресурсів клітин; виділенням речовин, впливаючих на тонус судин та агрегатний стан крові. Все це якраз і призводить до нормалізації функцій органів та тканин, вражених патологічним процесом.

Описаний механізм дії цього способу, мабуть, не є єдиним і не до кінця пояснює його ефективність. Разом з тим, це не перечить його широкому застосуванню як простого, безпечного та ефективного способу підвищення захисних сил організму.

Академік УАН національного прогресу, доктор медичних наук, професор Інституту хірургії і трансплантології АМН України

Є. Б. МЕДВЕЦЬКИЙ