ДЕРЕВА

Деревам холодно. Вони
В своїм казковім зледенінні
Проводять поглядом сумним
Бурхливі диво-заметілі.

Деревам сумно. Бо вони
Того,що вітер, не побачать.
Не їм відкриються світи.
Дерева знають це. І плачуть.

Деревам моторошно.Бо
Їм не відкрити далі моря.


В них є лише моє вікно,
Шматок землі, й немає волі.

Деревам боляче. Вони
Раз й назавжди стоять прикуті.
Небесні сяючі льони
Не їм цвітуть. Про них забуто.

Деревам заздрісно чомусь.
І зчорнобілилась душа.
Не заздрь тому,як я живу.
А проживи СВОЄ життя..