„ИСКРЕННЕ О ЯЗЫКЕ”-ПІСЛЯ КОМЕНТАРІВ (укр і рос мови)

„ИСКРЕННЕ О ЯЗЫКЕ”–

„ЩИРО ПРО МОВУ”–

ПІСЛЯ  КОМЕНТАРІВ

Ці замітки я пишу після прочитання коментарів на статтю „Щиро про мову”. Я справді був здивований, що адміністрація ставить в „Лєнту” статті тільки „руською” мовою, а мою українською не ставить. Хотілось нагадати, що українська мова і є та мова, яка колись називалася руською. (http://www.lants.tellur.ru/history/danilevsky/d06_4.htm ; http://yp.lviv.ua/velikoross/03_moskoviya.htm).

Для декого це видалось мало не хуліганством. Власне, мене лаяли, в основному бандеровцем. За віщо?  Бандерівцем мене не можна називати уже через те, що уродився я в Криму, недалеко від Сак. Не дивуйтесь. Крим віддавна заселявся саме українцями, в Чорноморському Флоті Росії служили саме українці. Згадайте прізвища матросів броненосця „Потьомкін”, матроса Кішки (Кошки) і інших. Не випадково Чорноморський флот у свій час дружньо підняв прапори Української Народної Республіки.

А щодо мови, то перепалка засвідчила: вона, мова і є ключовим моментом буття народу, нації, особистості. Бо мова – духовний код. В ній кодується і зберігається душа особистості і дух народу. Людина, яка перейшла на іншу, не рідну мову, творить і кодує для передачі іншим дух іншого народу. Перекладений на іншу мову літературний твір стає явищем відповідної культури, відповідного духу.

Росіяни бережуть свою, російську мову (вони її називають руською, про це я писав). Хвала їм. Я хочу говорити про українців, про їх мову і її збереження, про творення духу України (від „україна” – украяна Богом землі, не від схожого слова „окраїна”, яким нас дражнять).

Серед коментаторів кілька називають себе українськими формами прізвищ, але стоять на антиукраїнських позиціях. Це так схоже на наших так званих російськомовних українців. Так званих тому, що цей вираз фальшивий. Він підсовує наївним українцям сприйняття себе в контексті мови і духу іншого народу. Чужу мову вони починають вважати рідною, а мову рідного народу, рідну мову – чужою. Повернення до справді рідної мови для них здається необов’язковим. Більше того вони починають боротися проти рідної мови, мови рідного народу. І появляються на трибунах, умовно кажучи, сімонєнкі, чаленкі, мірошниченкі, які утверджують в Україні і поза нею дух іншого народу, не дбаючи про дух свого народу.

На те, щоб відсунути українську мову і замінити іншою, завжди знаходиться привід. Мовляв, українці російську знають, а інші люди української не знають. То й говори російською. Оголошують цілі регіони російськомовними. Можна і інтернет оголосити російськомовним. Або англомовним. Так і роблять. То переходь, Україно, на „загальнозрозумілу” мову.

А істина в одному: живи своїм духовним життям, свого народу. Хто зацікавиться твоїм духом, той тебе зрозуміє. Є перекладачі. Є поліглоти. Дух твого народу не пошириться і не буде пізнаним, якщо ти будеш боятися говорити своєю мовою то через одне, то через інше. Отож, для „російськомовних” українців:

Говори, говори, говори! Рідну мову мені подари.

Говори знов і знову і я слово по слову

Буду пити цілющу ту мову.

Я за рідним украй знудьгувавсь. Чуже слово за рідне приймав.

В стінах рідного дому моливсь богу чужому.

Наче вразила душу судома. Говори, говори, говори!

Виходьте і в Інтернет зі своєю мовою, не заперечуючи інших. Можна давати переклад на іншу чи інші мови. Але всі мають знати, що переклад не є оригіналом духовного коду. Український дух тільки в українській мові.

Я дякую людям команди Гайдпарку, які його створили. І які не чинять опору різним мовам. Бо й справді, Інтернет є велелюдним простором. Його неможливо приватизувати. В ньому не можна сказати: „Говори тою чи іншою мовою.” Говоріть рідною мовою. Вас почують. Найменший народ за чисельністю не повинен відчувати себе ізгоєм в сонмі людських мов.

"ИСКРЕННЕ ПРО ЯЗЫК" -

 ПОСЛЕ КОММЕНТАРИЕВ

 Эти заметки я пишу после прочтения комментариев на статью "Искренне о языке".

Я был удивлен, что администрация ставит в "ленту" статьи только на "русском" языке, а мою на украинском не ставит.Хотелось напомнить, что украинский язык и есть тот язык, который когда-то называлась русским. (Http://www.lants.tellur.ru/history/danilevsky/d06_4.htm; http://yp.lviv.ua/velikoross/03_moskoviya.htm).

 Для некоторых это показалось чуть ли не хулиганством. Собственно, меня ругали, в основном бандеровцем. За что? Бандеровцем меня нельзя называть уже потому, что уродился я в Крыму, недалеко от Сак. Не удивляйтесь. Крым издавна заселялся именно украинцами, в Черноморском Флоте России служили именно украинцы. Вспомните фамилии матросов броненосца "Потемкин", матроса Кошки (Кишкы) и других.Не случайно Черноморский флот в свое время дружно поднял флаги Украинской Народной Республики.

 А относительно языка, то перепалка показала: он, язык и является ключевым моментом бытия народа, нации, личности. Ведь язык - духовный код. В нем кодируется и хранится душа личности и дух народа.Человек, который перешел на другой, не родной язык, творит и кодирует для передачи другим дух другого народа. Переведенное на другой язык литературное произведение становится явлением соответствующей культуры, соответствующего духа.

 Россияне хранят свой русский язык (они его называют русским, а не российским, об этом я писал). Хвала им.Я хочу говорить об украинцах, их языке и его сохранении, о созидании духа Украины (от "Украины" - украяна Богом земля, не от похожего слова "окраина", которым нас дразнят).

 Среди комментаторов несколько называют себя украинскими формами фамилий, но стоят на антиукраинских позициях.Это так похоже на наших так называемых русскоязычных украинцев. Так называемых потому, что это выражение фальшивое. Оно подсовывает наивным украинцам восприятие себя в контексте речи и духа другого народа. Чужой язык они начинают считать родным, а язык родного народа, родной язык - чужим.Возврат к действительно родному языку для них кажется необязательным. Более того они начинают бороться против родного языка, языка родного народа.И появляются на трибунах, условно говоря, симоненки, чаленки, мирошниченки, утверждающих в Украине и вне ее дух другого народа, не заботясь о духе своего народа.

 На то, чтобы отодвинуть украинский язык и заменить другой, всегда находится повод.Мол, украинцы русский знают, а другие люди украинского не знают. То и говори на русском. Объявляют целые регионы русскоязычными. Можно и интернет объявить русскоязычным. Или англоязычным. Так и делают. То переходи, Украина, на "общепонятный" язык.

А истина в одном: живи своей духовной жизнью, своего народа. Кто заинтересуется твоим духом, тот тебя поймет. Есть переводчики. Есть полиглоты. Дух народа твоего не распространится и не будет познан, если ты будешь бояться говорить на своем языке то через одно, то через другое.Итак, для "русскоязычных" Украинская:

Говори, говори, говори! Рідну мову мені подари.

Говори знов і знову і я слово по слову

Буду пити цілющу ту мову.

Я за рідним украй знудьгувавсь. Чуже слово за рідне приймав.

В стінах рідного дому моливсь богу чужому.

Наче вразила душу судома. Говори, говори, говори!

Выходите и в Интернет со своим языком, не отрицая других. Можно давать перевод на другие языки. Но все должны знать, что перевод не является оригиналом духовного кода. Украинский дух только в украинском языке.

 Я благодарю людям команды Гайдпарка, которые его создали.И которые не оказывают сопротивления различным языкам. Поскольку действительно Интернет является многолюдным пространством. Его невозможно приватизировать. В нем нельзя сказать: "Говори на том или другом языке." Говорите на родном языке. Вас услышат. Наименьший народ по численности не должен чувствовать себя изгоем в сонме человеческих языков.