Апологія Січеслова

АПОЛОГІЯ СІЧЕСЛОВА

Апологія – захист, хоч і не без упередження.

Але як не бути упередженим до свого рідного?! Січ, Дух Січі у кожному з нас. Скажіть «Січ» і українець в душі стрепенеться, просяють його очі. Скажіть українцеві «Січеслов» і святість слова про Січ огорне вашого співбесідника, як святість слів «Богослов», «Часослов» християнина. А українці християни. Автор цих рядків українець.

Проте будьмо максимально об’єктивними і чесними перед Січчю і Богом.

Січеслов потрібний Україні і українцям. Як те українське слово, яке у кожному з нас буває напочатку. Поза словом про Січ немає України. Адже це вона, Січ, це Січовики повели українців з чужоземного полону. Дух Січі – Дух Січовиків привів нас у новітню сучасну державу з Президентом на чолі як символом єдності і характерництва. Січовик-характерник – це православний християнин з високим рівнем розвитку особистості та характеру завдяки постійній роботі над собою, постійного самовдосконалення через рідне Слово і втілений у ньому Дух Січі.

Січеслов прийнятний і для матеріалістів, і для найпослідовніших християн-ідеалістів, інших релігійних людей.

Матеріалісти йдуть за матеріалами про Січ, за історичними та художніми документами і приходять до глибокого усвідомлення величі історичного подвигу Січовиків, переймаючи їх Дух у свій характер.

Християни-ідеалісти, релігійно мислячі визнають Богоданність Січі і прийняття її Духу в загальне море Духу Святого. Як Дніпро вливається в Чорне Море, так Дух Січі вливається в Дух Святий. І так, як дорога до Моря для українця лежить через Дніпро, так через Дух Січі лежить для нього шлях до Святого Духу, до Сина Божого, до Бога Отця. Бог Отець через свого Сина і через Дух Святий з розчиненим у ньому Духом Січі воздвигає із народу Пророка, якого в наші часи іменують Президентом. Нам іти за ним. «...Бо написано: – Уражу пастиря, і розсіються вівці отари...» (Євангеліє від Матвія. гл.26, вірш 31).

1.Матеріальне буття Січі

Січ за Дніпровими порогами виникла в середині 16 століття. Можна сказати, що нею Україна-Русь була вагітною століття і мала перед собою Великий Луг. Там, у Великому Лузі знаходили собі прихисток і накопичувались українські козаки-патріоти. Накопичувалася критична маса українських сил, які дали підстави нащадкові князів і інших знаних «руських» родин поставити фортецю (хвортецю – хорте[и]цю) на одному з островів нижче Порогів – Запорозьку Січ.

Це був реальний український центр озброєних людей, свідомих своєї етнічної індивідуальності, яку вони вели від загиблої під ударами кочівників Київської Русі. Їм не була байдужа доля власного народу. На певному етапі вони усвідомили, що ця доля може залежати від них. І хоч польський король пробував приручити їх через реєстри та платню, але вони діяли так, як зараз діють наші люди на виборах: платню від політиків беруть, а голосують за них не обов’яково, голосують за своїх.

Ця їх незалежність і прихильність до проблем рідного люду проявлялася, зокрема, у визвольних повстаннях – Х. Косинського, С. Наливайка, Т. Трясила, Я. Острянина, Д. Гуні, накінець, Визвольна війна 1648-1654 рр. Почався вихід українського народу з полонів під проводом січовиків та їх спадкоємців.

Нашою метою тут не є викладення історії Січі, її іпостасей від Хортицької до Олешківської. Ця історія має бути відображена у Січеслові. Апологія ж Січелова привертає увагу українців до матеріального буття Січі. Воно передається цим словом – Січ, – але воно, те матеріальне буття, не зводиться до соціальної структури, яка носила цю назву. Матеріальною реальністю Січі були тисячі, сотні тисяч і мільйони січовиків, українських козаків, які поставили і тримали Січ, покрили її славою.

Ми мало знаємо їх імен. І хоча минуло багато років, нам треба їх шукати, збирати. Напевне, буде справедливо сказати, що у кожному роду був принаймні один січовик. Добре, якщо його ім’я відоме, його пом’янути можна іменно. Але є у кожній родині і січовик, ім’я якого невідоме. Нехай кожна родина ставить у церкві свічку за упокій цього Невідомого Січовика з її предків.

Матеріальне буття Січі як соціальної структури припинилося 1775 року, із зруйнуванням окупантами останньої Запорізької Січі. Але лишилися січовики і їх нащадки. Як символ незламності і вічності подолав свій столітній рубіж на засланні останній кошовий отаман Петро Калніж – Калнишевський. Після цього смерть для нього не існує, бо не має значення.

І стала матеріальна Січ безсмертним історичним феноменом.

2.Дух Січі.

Духовне буття Січі.

Січ мала людське єство, мільйонне соціальне людське єство з душами індивідів, які злилися в єдиний Дух Січі. Дух нетлінний. В ньому і через нього Січ продовжувала існувати і існує досі.

Що таке дух (душа) людини, соціальної групи, народу, нації, будь-якої групової особистості або індивіда як об’єктивно існуюче явище?

Дозволимо собі зробити витяг із словника термінів.

ДУХ, філософське поняття, що означає нематеріальну субстанцію, на відміну від матеріальної. Дух тлумачиться як субстанція (пантеїзм), особа (теїзм, персоналізм). У раціоналізмі визначальною стороною духу вважається мислення, свідомість, в ірраціоналізмі - воля, відчуття, уява, інтуїція і тому подібне. ДУША – поняття, що виражає погляди, які історично змінювалися, на психічне життя людини і тварин. Сходить до стародавніх уявлень про особливу силу, що мешкає в тілі людини і тварини (іноді і рослини) і покидає його під час сну або у разі смерті (пор. вчення про переселення душ - метемпсихоза).

Виділені слова є найсуттєвішими у визначенні цікавих нам категорій. Враховуючи їх і використовуючи сучасні досягнення кібернетики, моделювання перерахованих виділенням явищ (мислення, свідомість, воля, відчуття, уява, інтуїція і тому подібне, психічне життя людини і тварин, особливу силу), ми схильні визначити явища ДУХ і ДУША приблизно так: вони є системою внутрішніх і зовнішніх інформативних зв’язків соціальної системи особистості, роду, народу, нації, певним способом організованої і зафіксованої інформації, яка може стати основою поведінки і дій живої істоти, людини, груп людей.

Особливістю Духу людини є те, що він здатний конкретизуватися і матеріалізуватися в її діях. Для цього необхідно, щоб його  сприйняла Душа індивіда. Душа повинна володіти тією знаковою системою, тією мовою, символами мистецтва і побуту, в яких існує Дух. Тільки рідна мова українця може донести до нього Дух Січі – явища українського. Тільки перейшовши в Душу особистості, Дух Січі може продовжувати своє існування і розвиток через діяльність і спілкування людей.

Ось для цього й існує Січеслов. І він повинен бути сформованим так, щоб якнайповніше, найадекватніше відображати Дух Січі. Він повинен стати настольною Характерницькою Книгою українця, щоб сприяти існуванню Духу Січі в Душах нових і нових поколінь. Це не метафора, не художній образ, а науково осмислена реальність.

Уже при зустрічах нащадки і шанувальники січовиків нехай говорять, вітаючись: «Живий Дух Січі! – Істинно живий!», «З нами Дух Січі! – На всі віки з нами!». Ті, хто уже знає і не раз віталися цими в такій формі, можуть скорочувати фрази і навіть утаємничувати, тільки для своїх: «З нами! – На всі віки! або: В віках!», «Дух Січі! – З нами!».

3.Січеслов у контексті релігійної віри

Знання тоді надійні і впливають на поведінку людини, коли вони перейшли в віру, пов’язані з вірою. Безпосередньо вірою займається релігія. В українців, в основному, це православне християнство.

Безпосередня віра, тобто така, що не опосередковується доказами, науковими дослідженнями і т.п., має своїми джерелами явища, явління, які трактуються однозначно і не піддаються сумнівам.

Основним у православному християнстві, яке сповідували січовики і яке було їх духовною основою, є віра в триєдиного Бога: Отця, Сина і Духу Святого. Ніяке наукове висвітлення  історії Січі і впливу на нові покоління українців не можуть ігнорувати цю духовну основу.

Вона не тільки зберігає нам Дух Січі, але й відкриває для сучасних віруючих українців шлях від Нього – Духу Січі – до Духу Святого, до Сина Божого і відтак до Бога Отця.

Немає сумніву у тому, що основна маса січовиків жили, за релігійним висловом, виповнившись Духом Святим, захищаючи свою віру в Христа-Спасителя і Бога Отця. Праведні Душі цих воїнів Христових, говорячи в релігійному стилі, вливалися в єдиний Дух, освячений Богом, безпосередньо спілкуються з Богом через найближчий до них Дух Святий і через Ісуса Христа, до якого кожного вірного приводить Святий Дух.

Дух Святий може пов’язуватися з Богом у різних його ликах – Даждьбог, Саваоф і т.д.

Віруючі українці не повинні упускати можливість іти до Сина Божого і Бога Отця через Дух Січі і від нього через Святий Дух. Дух Січі допоможе їм у їх молитвах. Бо виповнений Духом Січі виповнюється Духом Святим, вірою в Ісуса Христа і Бога Отця, як були виповнені січовики.