Украинский по-русскі

Світлина від Любомира Маланчука.

Когда чєловєк нє такой, как вообщє, потому одін такой, а другой такой, і ум у нєво нє для танцюванія, а для устройства сєбя, для развязки своєго сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, йєжэлі он вчьоный, поднімєтся умом своїм за тучі і там умом своїм становітся єщо выше лаврской колокольні, і когда он с тудова глянєт вніз, на людєй, так оні єму покажутся такіє махонькія-махонькія, всьо равно как мыші… пардон, как крісы… Потому что это жэ Чєловєк!
А тот, который он, это он тожэ чєловєк, нєвчьоный, но… зачєм жэ?! Это ж вєдь очєнь и очєнь! Да! Да! Но… нєт!