Юрій Вітренко
Газ з Росії і так має бути на 20-25 відсотків дешевшим, ніж газ з Європи, оскільки Газпром при прямих поставках не платить за його транспортування в Європу.
Причому, оскільки газ в Європу йде зокрема через Україну, то при прямих поставках в Україну Газпром менше подає газу для транзиту в Європу, відповідно менше платить за транзит газу Україні. Відповідно, якщо Газпром менше платить, то Україна менше отримує.
Тобто 20-25 відсотків - це не знижка, це нормальна ціна, причому наслідком якої може бути зниження доходів України від транзиту.
Зауважу, що у нас є можливість мати таку «нормальну» ціну якщо, наприклад, європейський антимонопольний орган зробить так, щоб Газпром не зловживав своїм домінуючим становищем на європейському ринку. Наприклад, якщо буде розблокована можливість для інших компаній отримувати газ на кордоні Росії.
Також у нас є можливість мати таку ціну, якщо Україна нарешті реалізує свій потенціал збільшення видобутку газу як з нових, так і з існуючих родовищ, при цьому буде більш ефективно споживати газ, і тоді Україна буде експортувати газ, а не імпортувати.
Тому знижку справедливо рахувати по відношенню до рівня «ціна на німецькому ринку мінус вартість транспортування від кордону Росії до Німеччини».
Причому знижка у 20-25 відсотків, враховуючи майбутні обсяги імпорту газу, не зможе реалістично компенсувати відмову від 3 мільярдів доларів, які нам зараз має сплатити Газпром за рішенням Стокгольмського арбітражу.
Також важливо зауважити, що контракт має сенс тільки тоді, коли інша сторона виконує свої контрактні зобов’язання.
Предметом розгляду як попереднього Стокгольмського арбітражу, так і нового Стокгольмського арбітражу є якраз невиконання Газпромом своїх контрактних зобов’язань.
Змушувати нас відмовитися від отримання компенсації за невиконання Газпромом своїх контрактних зобов’язань в обмін на новий контракт означає звільнити Газпром від будь-яких зобов’язань, як за поточними контрактами, так і за новими контрактами.
Які тоді гарантії того, що ми отримаємо те, про що домовилися?
А накращим доказом того, що ми не зловживаємо своїм правом звертатися до арбітражу за отриманням такої компенсації, і що наші позовні вимоги не є «абсурдними», є рішення Стокгольмського арбітражу на нашу користь.
Навіть арбітр, призначений самим Газпромом, погодився зі своїми колегами по арбітражному трибуналу, коли трибунал виносив рішення на нашу користь.
Які ще докази потрібні?
Що стосується «нових» позовних вимог, які ми нещодавно подали, то, по-перше, це зустрічні позовні вимоги (тобто у відповідь на позов Газпрому), і по-друге, Нафтогаз діяв у відповідності до наказу арбітражного трибуналу, винесеного вже давно, за яким Нафтогаз мав подавати такі зустрічні позовні вимоги до 1го листопада.
Тобто ми не могли не подавати ці зустрічні позовні вимоги, і Газпром про це знав.
Знов-таки, наші позовні вимоги є обґрунтованими (я вже достатньо детально пояснював це) і є наслідком дій самого Газпрому.
Стокгольмський арбітраж зараз розглядає позовні вимоги обох сторін.
Але це ніяк не має загрожувати продовженню транзиту газу через Україну.
Газпрому пропонується укладати новий контракт на транзит не з Нафтогазом, а з газотранспортним оператором, відокремленим від Нафтогазу.
Наприкінці нагадаю, ми відповідально ставимося до виконнання своіх зобов’язань і ми продовжуємо бути налаштовані на конструктив.
Комментарии