Весна

На модерации Отложенный

Поки за вікном голуб сердився на весну (вона забарилася), я смиренно чекав на той незрівнянний момент в житті, коли в кран дикі первісні люди запакують воду. Сонце тим часом з лінивою простотою гралося з моїім артеріальним тиском (туди-сюди за хмари), лектор з монітора ноутбука допомагав знайти сенс буття, а сусідка голосно дала знати, що вже готова бігти в магазин за пляшкою з універсальними ліками.

Колись була навіть зима (позавчора).

Надія на лютневу революцію у купки алкоголіків внизу на лавиці вмерла остаточно. А тому знову трактори будуть змушені орати простори, а росіяни казати, що ми голодуємо посеред танців за свободу від них.

Підозрюю, мій Арні (хитрий український пес) вже ледь терпить на своїх двох диванах. Відчуває моє серце, що воно, загаза, зараз завиє від нудьги і понесе мене в далекі хащі з коробок хрущовських.

Отак і живемо. О, а коли жінка покличе на каву? Страшна ревоюційна доба - називається. Епоха змін.