Сяя пісня сумная рида! Леся Украинка

Нічка тиха і темна була. 
 Я стояла, мій друже, з тобою;
 Я дивилась на тебе з журбою,
 Нічка тиха і темна була… 

 Вітер сумно зітхав у саду.
 Ти співав, я мовчазна сиділа,
 Пісня в серці у мене бриніла;
 Вітер сумно зітхав у саду… 

 Спалахнула далека зірниця.
 Ох, яка мене туга взяла!
 Серце гострим ножем пройняла.
 Спалахнула далека зірниця…
1893-1894

  Ночь тиха и темна была. 

 Я стояла,мой друг ,с тобою, 
 Я смотрела на тебя с тоскою.
 Ночь тиха и темна была.
 Ветер грустно вздыхал в саду. 

 Ты пел,я молча сидела, 
 Песня в груди моей звинела;
 Ветер грустно вздыхал в саду….
 Вспыхнула далекая зарница, 

 Ох,какая меня печаль взяла! 
 По сердцу острым ножем прошла…
 Вспыхнула далекая зарница…


       ***

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, 
 Так міцно, щільно, і закрить од світа, 
 Я не боюсь тобі життя одняти, 
 Ти будеш мов руїна, листом вкрита, — 

 Плющ їй дає життя, він обіймає, 
 Боронить від негоди стіну голу, 
 Але й руїна стало так тримає 
 Товариша, аби не впав додолу. 

 Їм добре так удвох, — як нам з тобою, — 
 А прийде час розсипатись руїні, — 
 Нехай вона плюща сховає під собою. 
 Навіщо здався плющ у самотині? 

 Хіба на те, аби валятись долі 
 Пораненим, пошарпаним, без сили 
 Чи з розпачу повитись на тополі 
 І статися для неї гірш могили?


1900


 Хотела бы я тебя,как плющ,обнять. 

 Хотела бы я тебя,как плющ,обнять, 
 Так сильно ,крепко и  от света закрыть, 
 Я не боюсь твою жизнь отнять 
 Ты будешь, как руины, листом укрыт,- 

 Плющ дает руинам жизнь, он обнимает, 
 Защищает от непогоды голую стену, 
 Но и она стойко подпирает 
 Друга, чтобы он не упал. 

 Им так хорошо двоем,- как нам с тобой,- 
 Но придет время рассыпется стена,- 
 Пусть она плющ похоронит под собой, 
 Зачем ему оставаться в одиночестве? 

 Лишь затем, чтобы валяться в пыли, 
 Израненному, изорванному, без силы, 
 Или в отчаянии зацепиться за тополь, 
 И стать  наказанием хуже могилы?


«Не співайте мені сеї пісні…» 

 
 Не співайте мені сеї пісні,
 Не вражайте серденька мого!
 Легким сном спить мій жаль у серденьку,
 Нащо співом будити його? 

 Ви не знаєте, що я гадаю,
 Як сиджу я мовчазна, бліда.
 То ж тоді в мене в серці глибоко
 Сяя пісня сумная рида!