Держава дикунів

На модерации Отложенный

Півострів пігмеїв                         

Замислив прорив                           .

І як панацею                                              

Державу створив.         

«Ми будемо жити                         

Неначе в раю!» -                            

Товкли неофіти                             

Ідею свою.           

Парламент, кордони                                 

Зробили на ять,                              

Штампують закони                                  

Аж іскри летять.                                  

Стараються ревно,                        

Завзято.

Аж глядь -                                    

Працюють даремно,                                 

Закони лежать,           

Не ловлять лосося,                                   

Качок і вужів.                                            

Як мух розвелося                          

Державних мужів.                       

Юристів палата,

Нардепів вже тьма,            

Законів багато,

А їжі нема.

«Парламент до біса! -

Кричать дикуни, -

Ні м’яса, ні риса!

І  де кавуни?

Навіщо ораву

Обрали ми цю?

Доручимо справу

Вождю-мудрецю!».

І скальпи з нардепів

Зняли уночі,

Щоб даром не їли

Народні харчі.

А суддів, міністрів,

Державну братву,

Пустили зі свистом

Під ніж на жратву.