Радіти чужій смерті - гріх

Тарас Чорновіл

Я й не радію, а просто аналізую. Хоча російський дипломат, за давнішим висловом путлєра": "...боец дипломатического фронта, держащий боевую позицию нередко в глубоком тылу врага" (чи щось близьке за змістом, чув давно, спеціально не запам'ятовував). А ворожий боєць, навіть на іншій "ділянці фронту" - вже не зовсім невинна жертва.

Тому замість співчуття професійному розвіднику дозвольте одне припущення. Ісламський месник міг бути ісламістом із ІДІЛ, а міг виявитися просто людиною, яка не стерпіла звірства росіян у Сирії та вибрала саме такий жорстокий спосіб помсти.

Але він, можливо, своїм вистрілом врятував багато життів громадян України - держави, про яку міг нічого й не чути.

Річ у тому, що до 20 січня Мордор має абсолютно розв'язані руки. Після остаточного розгрому Алеппо і до інавгурації Трампа вони зможуть продовжувати свою експансію. Території зайняті ІДІЛ їм вигідно приберегти для "подарунка" свому "американському другу". Чи цей місяць присвятять лише багатостраждальній Сирії, чи відновлять великі операції в Україні (щоб Світлодарська операція не виявилася лише початком...).

Тепер фашистська Росія отримала виклик, на який не може не відповісти. Буде відповідати сирійцям чи туркам ще не відомо, але на Близькому Сході започатковується чимала колотнеча. В Україні, дасть Бог, менше матерів отримають похоронки.