Всё то же.что и при советах.только открыто.

«Єврейське питання» – на розгляді в поліції та спецслужбі!

Історію про луцьке національне питання “з душком” розповідає Волинська газета.

Ледь устигла влада м. Луцька та представники громадськості різноманітних національностей пошанувати пам’ять жертв Голокосту та на околицях обласного центру покласти вінки та квіти до меморіалу вбитих нацистами в 1941-1942 рр. кількох десятків тисяч євреїв із Луцька та навколишніх сіл, як довкола одного з представників органу самоврядування обласного центру розгорівся справжнісінький скандал.

Усе почалося з… засідання міськвиконкому, де заступник Луцького міського голови, представник «Батьківщини» Сергій Григоренко, намагаючись закликати присутніх до наведення порядку в сфері роздрібної торгівлі високоградусними і слабоалкогольними напоями, виголосив таку вразу:

«Жиди у вісімнадцятому та дев’ятнадцятому століттях споювали українців, і підприємці, які торгують алкоголем – «новітні жиди», які, користуючись бідністю і складною ситуацією, споюють українців».

Окремі медіа оперативно підхопили цю фразу, а наближені до них політики одразу взялися з усією суворістю закону пояснити Сергієві Григоренку, що подібні заяви не мають нічого спільного ні з етикою держслужбовця, ні з європейськими принципами добросусідства, ні взагалі зі здоровим глуздом.

Сам заступник міського голови, який у передвиборний період однозначно підтримував кандидатуру чинного мера Миколи Романюка та закликав громадян не продавати свої голоси на користь інших кандидатів, на офіційному сайті міськради устиг вибачитися перед громадою.

«Учора, 3 лютого, на засіданні виконавчого комітету міської ради під час обговорення проблеми вуличної торгівлі у місті Луцьку, а також незаконного продажу алкоголю мною була вжита фраза про шинкарів 19-го століття в Україні в історичному значенні. У тому значенні, що вживається у творах Тараса Шевченка стосовно несумлінних підприємців, які торгують алкоголем, споюють людей. Це було вжито у переносному значенні, без жодного наміру образити представників єврейського народу. Мій вислів, можливо, був сприйнятий, як образа представників єврейської громади, яка внесла великий внесок у розвиток Української держави, волинської землі. Тому прошу вибачення, якщо я когось образив, або мої слова були сприйняті як некоректні. Вважаю, що в подальшому, як державний службовець, маю утримуватися від подібних висловів і заяв», – пояснив Сергій Григоренко.

Але цього виявилося мало. І якщо представники єврейської громади Прогресивного іудаїзму не вдавалося до публічних виступів із приводу двох заяв Сергія Григоренка і не зверталися до правоохоронців за захистом честі та гідності братнього українцям народу, то депутат Луцької міськради від партії «УКРОП» Ігор Порліщук пробачати Сергієві Григоренку необдуманих заяв не збирається.

Як інформують «Волинські новини» з посиланням на персональну сторінку Ігоря Поліщука в одній із соцмереж, депутат міськради та відомий адвокат почав діяти:

«Щойно я подав заяви в управління СБУ у Волинській області та ГУ Національної поліції у Волинській області з приводу антисемітських заяв Григоренка, які він дозволив собі висловити на офіційному засіданні органу місцевого самоврядування.

Вважаю, що в його діях є склад злочину, що передбачений частиною 1 статті 161 КК України, а саме – розпалювання національної ворожнечі та приниження національної честі та гідності. Це є неприпустимим для будь-якого міста, тим більше для Луцька, який позиціонує себе європейським містом. На жаль, заяви таких чиновників, як Григоренко ганьблять наше місто, міську раду, і, до речі, міського голову, який взяв Григоренка на роботу».

Як будуть події розвиватися далі, покаже найближчий час.

Хоча вже зараз слід внести певні роз’яснення в правила використання слів «жид» і «єврей».

На стор. 494 II тому одинадцятитомного «Словника української мови» (Київ, «Наукова думка», 1971 р.) надруковане таке визначення:

«Євреї… Загальна назва народностей, які живуть у різних країнах і об’єднані спільністю походження від давньоєврейського народу, що населяв Палестину до перших століть нашої ери».

А на стор. 528 цього ж словника вказується:

«Жиди…1. Застаріле. Те саме, що євреї… 2. Образлива назва євреїв».

У часи, коли Україна та Волинь належали до складу Російської імперії, то слово «жид» часто вживалося і в побуті, і на офіційному рівні, але носило воно шовіністичний підтекст та було синонімом антиєврейської політики царизму, який не дозволяв представникам цього народу навіть проживати у великих містах та влаштовував різноманітні гоніння. Коли ж чорносотенні загони російських псевдопатріотів організовували погроми, то фраза «Бей жидов – спасай Россию!» набуло зловіщого значення.

У період, коли наша земля, яку населяли не лише українці, але й поляки, чехи, німці, караїми, росіяни, євреї та представники інших народів різних віросповідань, перебувала в складі Польської держави (1921-1939 рр.), то слово «жид» втратило своє негативне звучання як мінімум із двох причин. По-перше, в багатьох містах (в тому числі і в Луцьку) євреї складали більшість населення. По-друге, в польській мові цей народ і тоді, і зараз називають «Жидами» (з великої букви).

Проте, враховуючи, що ще на початках Української державності одразу кілька єврейських товариств звернулися з публічним проханням утримуватися від використання слова «жид», а оперувати в відповідних умовах словом «єврей», то фактично всі медіа, громадські діячі, політики та високопосадовці цю пропозицію взяли до уваги.

Тож у ЗМІ та на офіційному рівні в Україні прийнято вживати слово «єврей», коли йдеться про представника цього народу, та «іудей», коли говориться про віросповідання такого громадянина.

До слова: велика синагога в Луцьку, збудована не пізніше 1620 р., у часи Другої світової була частково знищена, потім відбудована, а згодом перепрофільована, і наразі там функціонує… спортивний зал поліцейського товариства «Динамо».