Стихи героям прошлого и этого века

Богдан Стельмах                                                                             
"Крути"

Над Крутами круки
під круками Крути
зійшлося юнацтво
щоб волю здобути
сніги зледенілі
і темінь іскриста
за Крутами в скруту
зійшлося їх триста

білим снігом мело
чорним громом гуло
їх там триста як скло
їх там триста як скло

під круками Крути
над Крутами круки
заклякли на кольбах
зморожені руки
настелено в полі
кривавої вати
щоб їх молоденьких
переночувати

білим снігом мело
чорним громом гуло
їх там триста як скло
їх там триста як скло

моя Україно
мій Києве-княже
ця юнь безборонна
за тебе поляже
щоб ми
їх посвяти
не смівши забути
своїм воскресінням
помстились за Крути...


Танкістам Івану Ващені і Володимиру Крохмалю, офіцерам майору Олександру Кандесюку і Олексію Шепелюку, а також усім Героям, хто замість полону прийняв смерть самоліквідацією… присвячено.

Ми говорили до бою,
Нас сонце вітало в кружальці,
Навіть розбитий війною
Час зупинявся на шальці.

Ми говорили до бою,
Мовчали ворожі танки,
Роздерті на шмаття з тобою 
Ми наші єднали світанки.

Ми говорили до бою,
Сміялись немов на весіллі,
Як вітер у парі з вербою
Ми мліли в щасливім похміллі.

Ми говорили до бою,
Втіша́лись заморені друзі,
Веселки з птахАми юрбою
Застільну співала у лузі.

Ми говорили до бою,
Нам миті здавались за вічність…
А їм в унісон за журбою
Стукала в душі трагічність.

Війна не шанує щасливих,
Тут навіть вмирають «мобілки»,
З обірваних фраз чутливих
Лиш гомін залишився бджілки.

Лиш мертва понура тиша,
По жилам тривожний холод,
І в думах розп’яттями лише
Гіркий недомовлений солод.

А потім - вогонь, наче злива,
Пекельний у груди порох,
І неміч – повія зрадлива,
І над окопом мною ворог.

І синє безкрайнє небо,
І сонце сумне в кружальці,
……………………………….
Пробач моя люба – так треба,
Граната…. 
Кільце на пальці…

24.02.2015р.