"Хевен", або "гевен" чи яка в біса різниця... Він любив, щоб сильно гуло, щоб лящало, вищало, чавило, зненацька, або й просто так, коли з бляшанкою "муті" в одній руці та медіатором в другій. А згори ллється на дурну голову рікою дощ з нових гарненьких купюр...
Ні... Його не звали "Тутанхамоном" (Бутусов перебрав сильно, коли писав про сіялки та комбайни). Він ніколи не пив разом зі злодіями, "шалавами" та міліціянтами при "ісполнєнії". Жив "почітатєль" Оззі, Пріста і Сіндерели скромно, але надії всередині нього ніколи не переставали копошитись в пошуках ранніх записів UFO. Навіщо? А щоб всім завидно було. У нього був тільки один "нєсущєствєнний" недостаток - він мав штампа в паспорті.
- Чіво? - спитала його лиса барменша в залі для німих "вніматєлєй" перемолотого в перець "пауера".
- Смерть ворогам продвінутості! - піднесено зреагував на виклик долі наш герой.
- А піть чіво?
- Піть то, шо не визиває ніколи угризєній совісті. Кружку жмеринського, плізоньки!
- Воно сєводня свєжєє. Нє то, шо в прошлий раз. - задоволено прокричала скрізь страшенний гуркіт броньованих палиць Бонема лисоголова "крошка".
- Ага. Вчора було не так, як усігда. Вчора звеніли з усіх кутків землі звони. "Black Keys" на славу з*їздив до Каліфорнії. Гарбуз до сіх пор чавить зсередини. Хорошо, шо оцет ще по пріємлємой ценє в магазині...
В залі було вже тісно. "Гьорли" в шкіряках тащили себе і всіх "запоздалих" туди, де не треба зовсім молоти язиком, а тільки хвацько "виляти вилялами", провалюючись в морок прокажених наркоманських нот.
... Вона була не тутешня. Вона зналася на творчості Вейнігера і Планта, тишком писала вірші про Роланда та його збочені уподобання. Носила рвані "тряпки" від Levi а в самій глибині свого єства мріяла про великі незламні почуття, будиночок в горах, "лімузінчік" та купу замащених конопляних бевзів.
Він помітив її після четвертого кухля. Вона здалася йому трохи вульгарною, та це вже не мало значення - якраз в цей час заявив п*яній публіці на площадці свою улюблену "сірінаду" Бон Скотт. Все, що так своєчасно склалося в вузлик різноплинних ліній життя (в його лівій кишені чекав свого зіркового прояву турецький презерватив) не могло скінчитися просто так. Вони кинулися в танок, немов в останню путь.
- Як тебе зовуть, дєтка? - пробив він словом тишу крізь рев бензопили клятого "Рамштайну".
- Ізольда! - крикнула вона від захвату.- А тебе?
- Мене? Трішкой!.. Тьфу ти... Трістаном тобто...
................................................
Лиса бестія-барменша бачила, як білява зайда з довірливими дитячими очима наливала Трішкє в бокал "якусь непонятну гадость" (саме так отруту коханням і прописали в протоколі), але не звернула на це увагу - мало що тут коїться за ніч, одне роздягання до панчіх рівно о дванадцятій старих волоцюг-рокерів під водограй "воплів" Меркюрі чого варте. Традиція, хай йому чорт...
А з динаміків скажені пропиті голоси ламаною англійською щось настирливо розповідали про білий та чорний парус...
Комментарии
Описание: В выходной день на деревенской площади близ Флоренции проходит веселое гулянье: молодые люди танцуют и веселятся. Среди них крестьянский парень Неморино, безответно влюбленный в односельчанку Адину. Однако девушка награждает его только колкостями и насмешками, как, впрочем, и остальных поклонников.
Неморино слышит разговор Адины с подружками, они увлечены старинной легендой о Тристане и Изольде и чудесном эликсире, выпив который Изольда вмиг влюбилась. Девушкам очень хочется достать волшебный напиток...."
Третя дія
Замок Трістана в Бретані, куди його перевіз Курвенал. Трістан спочиває на ложі в саду з видом на море; з ним Курвенал, який сподівається лише на одного лікаря — Ізольду. Пастух повинен дати ріжком веселий сигнал, коли побачить на морі корабель; але пастух награє лише сумні мелодії — корабля не видно. Трістан пробуджується; тужлива мелодія спонукає його до похмурих роздумів про власне життя. Він не хоче жити, але не може померти без Ізольди. Він знову непритомніє і в цей час лунає веселий наспів пастуха: близький корабель Ізольди. Курвенал біжить зустрічати її, а Трістан в хвилюванні встає з ложа, скидає пов'язки і кидається в обійми Ізольди для того, щоб негайно померти. В цей час лунає новий сигнал пастуха: пливе корабель короля Марка. Курвенал, попереджаючи напад, замикає і захищає ворота. Побачивши Мелота, він радіє можливості відплатити зрадникові, але й сам помирає від його меча. Та король Марк з'явився не для помсти — він дізнався від Бранга, що Трістан та Ізольда замість отрути випили любовний напій і впали, таким чином, жертвою вищих сил; він прийшов оголосити Ізольду вільною і з'єднати її з Трістаном. Але вже пізно.