Дівчинка
Представьте себе, это написано 13. 02.14. Еще до аннексии Крыма и оккупации Донбасса
........................................................
Дівчинку я побачив біля розбитого кіоска. В ньому були виламані двері, обгорілий дах і величезна дірка замість вікна. Дівчинка гралася з якимось мотлохом, що його ганяв по тротуару вітер біля руїн. Побачивши мене, вона посміхнулася. Трохи ламаючи слова, сказала:
- Хочеш солодкої води або печива? Там ще є.
Вона простягла мені в маленькій брудній руці почату пачку галет. Я взяв їх і спитав:
- В місті спокійно?
- Так. - одразу відповіла вона. - Одні собаки. Вони поки що ліниві. В магазинах знаходять їжу. Але вночі краще закритися десь в квартирі.
- А де люди?
- Люди пішли на схід. За якимось дядьком. В нього була зброя. Він сказав, що там - порядок. Люди повірили і пішли.
- А ти чому не пішла?
- Я не вірю людям в формі. Моя собака раніше, коли бачила форму, просто казилася. А ось і вона.
На мене бігло якесь чудовисько, волохате та страшне. Гарчачи, зупинилося біля дівчинки.
- Дурненьке... - лагідно промовила вона, засунувши свої пальці в шерсть. - Не злись. Це ж просто людина. Може її погладите? Вона вас обнюхає і все.
Собака підійшла. Я простяг їй галету. Вона її делікатно взяла з долоні, одним махом проковтнула. Тоді я віддав собаці всю пачку.
- Ну що ж. - врешті сказав я. - Хочеш піти зі мною?
- Куди? - здивувалася дівчинка.
- Я не знаю. Знаю тільки, що треба щось робити.
- Та ні. Я, напевно, буду чекати тут на батька. Він обіцяв вернутися.
Я подивився на неї. Вона нічого не розуміла. Вона захищала себе від світу, що давно полишив її.
- Батько не повернеться - сухо вимовив я. - Тут більше нікого нема. Тільки ти і я. А ще... твоя собака...
- А де ж люди? - здивовано спитала дівчинка.
- Певно на небі. Де ж іще, якщо його не видно вже багато місяців...
Ми йшли під чудернацькими хмарами, що тисли нам на плечі, все далі та далі. В дорозі нам треба було довідатися, в якій стороні світу знаходиться смисл, що виправдає наш шлях, а також, чому цей смисл не був знайдений людьми ще до нас.
Комментарии