Листая страницы истории...

Провозглашение Акта независимости Украины в июле 1941 года в Тернополе (слева портрет Бандеры, в центре Гитлера, справа - Коновальца). Воспоминания об этом «выдающемся» событии оставил один из известных деятелей националистического движения Кость Панькивский — он в «правительстве» Стецько занимал пост заместителя министра внутренних дел. Тогда же был назначен генеральным секретарем возглавляемой митрополитом Шептицким «Української національної ради» (УНР), а в 1942 г. стал заместителем председателя Украинского центрального комитета (УЦК) В. Кубийовича.

  «Я довідався про те, що вже раненько 30/6 під собор св. Юра прийшов з першими німецькими частинами відділ українських добровольців-націоналістів під проводом Романа Шухевича і о. д-ра Івана Гриньоха так званий легіон «Нахтігаль». Тільки маленька блакитно-жовта стяжечка на ремені відрізняла їх від німецьких вояків. Митрополит Шептицький, якого вони відвідали, вислухавши о. Гриньоха, якого знав як свого вихованця й кандидата на професора теології, благословив вояків і дав благословення також і для майбутнього українського уряду... В палаті митрополита поселився знаний у Львові професор історії Східної Європи університету в Кенігсберзі, галицький німець кол. сотник Галицької армії — в той час гавптман у відділі військової контррозвідки — д-р Ганс Кох. Разом із Кохом гостем митрополичої палати був його співробітник д-р Р. Фель, знавець польських і українських справ, якого ми тоді не знали... ...Около полудня прибули до Львова вже також перші представники ОУН в цивільному убранні: Ярослав Стецько, Євген Врецьона, Ярослав Старух і інші. Вони приїхали на автах вермахту та, зв'язавшися із своїми людьми в місті, скликали на вечір громадські збори до будинку товариства «Просвіта» на Ринку... ...Ті табори, які пізніше названо «Національними зборами», викликали різні коментарі. Учасники критикували їх невідповідну обстановку — невеликі, темні кімнати, в яких блимали свічки; непідготування зборів — запрошені не знали, що має бути предметом наради; незрозумілий тоді загаловий поспіх, нервовий настрій. Участь громадянства не була велика, бо людей скликано пізно, та й вечірня пора не сприяла, тому що дозволено було ходити тільки до дев'ятої години. Все ж таки було около сотні присутніх... ...Та передовсім у всіх учасників зборів, з якими я зустрічався, ті збори викликали розчарування і занепокоєння. Від передового представника ОУН, який прийшов до Львова разом з німецьким військом, проголосив «державність» та подав до відома іменування себе «головою правління», громада чекала свого роду громадського звіту про те, що зробила організація для справи за час довгих двох років, коли край мусів мовчати, та як вона розуміє своє завдання. Люди хотіли хоч приблизно знати, що несуть Україні і організація, і німці — яку конструктивну програму та який плян конструктивного домовлення має з німцями керівництво організації. Про ці справи на зборах не було мови. Дешева революційна агітка була змістом промови голови всіх дальших прибулих до Львова промовців з проводу ОУН... ...На закінчення промовив присутній весь час на зборах гавптман д-р Ганс Кох. Його промова прозвучала дисонансом. Формою — зокрема, в порівнянні з блідою мовою Стецька — вона була гарна, та за змістом своїм — хоч мала моменти українсько-патріотичні і навіть нотки вроді: «Маєте тепер Україну!» — зробила дуже прикре враження. Кох привітав присутніх із визволенням та візвав «до праці й співпраці з німецькою армією». Більш неприємно вражала своїм повчальним тоном та частина промови, що особливо не гармонізувала із виступом Стецька. Кох говорив про те, «що війна не закінчена і з усякими політичними плянами треба чекати на вирішення фюрера!» (Панківський К. Від держави до комітету. Нью-Йорк — Торонто, 1957, с. 34).

  В справке КГБ УССР для ЦК КПУ от 1965 г. «О связях украинских националистов с разведывательными органами буржуазных государств и подрывной деятельности против Советсткого Союза» также указывается, что на этих «Національних зборах» присутствовали некоторые высшие офицеры немецкой армии, в том числе бывший профессор Кох. «На этот раз жертвой провокации оказались сами хозяева — немцы, — указывалось в справке, — что видно из показаний бывшего начальника 2-го отдела штаба оккупационных войск Украины Лазарека.  Последний утверждал, что «бандеровцы тогда афишировали всему миру и распространяли по радио и в печати данные о том, что немцы «освободили» Украину от большевиков и передают административную власть «ее хозяевам — украинским националистам». Они ссылались на профессора Ганса Коха как на представителя Немецкого государства, уполномоченного подписать декрет о создании бандеровсхого «правительства» СТЕЦКО и распространяли этот декрет с подписью Коха. Впоследствии я от Коха узнал, что бандеровцы его спровоцировали. Он действительно был приглашен бандеровцами на заседание, но не знал, что там будет объявлено создание «правительства» СТЕЦКО. Ему там отвели почетное место, просили выступить еще до того, как объявили о создании «правительства», он выступил, заявил, что немцы создали свободную самостоятельную Украину и т. п. Когда объявили декрет о создании «правительства», он был возмущен, связался после заседания с Берлином и высказал свое возмущение случившимся. Еще больше он был возмущен, когда под декретом появилась его подпись. Он мне клялся, что подпись была поддельная. Из Берлина была послана специальная комиссия для проверки создавшегося положения и выяснения роли в этом Коха. Была проведена экспертиза по сличению почерка Коха с подписью на декрете, проверка подтвердила, что подпись была поддельная» (ЦГАООУ 57-4-340 // Архив КГБ УССР № 378, том 38, стр. 823 — 825).

  Теперь понятно, почему немцы так злились на Бандеру? мало того, что Бандера воровал, гм, гранты, выделяемые на подрывную борьбу против СССР, мало того, что убивали направо и налево полезных для немцев мельниковцев, так еще и занимались подделкой решений немецких офицеров и государственных служащих! И после этого вряд ли стоит удивляться, что Бандеру до возникновения очередной потребности в марионетках изолировали в Целленбау? А чтобы развеять последние сомнения в фашистском содержании этого, гм, акта, приведу (по книге Масловского "С кем и против кого воевали украинские националисты" принятую одновременно с этим "Актом" ДЕКЛЯРАЦІЮ ПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ" которая гораздо менее известна:

 "ДЕКЛЯРЯЦІЯ ПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Волею українського народу відновлено й проголошено Українську Незалежну Державу у звільненому, внаслідок побіди німецької збройної сили, місті Львові. Українська Держава має свою тисячолітню традицію. Останньою історичною формою Незалежної Української Державности була Українська Держава в 1917-1920 рр., визнана урядами Австрії, Німеччини й інших осередніх держав, які заключили з Українською Державою союз у мировому договорі в Бересті. Формально існувала Українська Держава - і досі у формі Союзної Української Республіки. Однак фактично вона не була незалежна й не мала в собі українського змісту та не відповідала волі й бажанням українського народу. Сьогодні український народ відбудовує на руїнах московської тюрми народів свою справжню незалежну державність, пов'язуючи до давньої, тисячолітньої традиції, а зокрема до міждержавного акту, доконаного в Бересті в 1918 році. Акт відновлення Укранської Державности, проголошений дня 30 червня 1941 року у Львові на Зборах Українського громадянства походить з волі цілого українського народу. Безпосереднім виразником цього акту й усіх наших змагань була і є Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Вона проводила під час польської й московсько-большевицької окупації революційну боротьбу на визволення українського народу, відбудування Української Державности на основах правдивої незалежности і суверенности і протиставленні до нереальної фікції Радян-Союзної Державности. Боротьбу цю проводить український народ під проводом ОУН і її провідника Степана Бандери дальше там, де ще сьогодні стоїть ворожа совітська влада і її війська. У тій боротьбі складала і складає ОУН безконечні гетакомби жертв. Там, знову, де вже українська територія звільнена у висліді воєнних ділань Славної німецької Армії від ворожої окупації, - Організація Українських Націоналістів приступила негайно до перебудови цілого життя, опертого досі на фікції радянської державности, що була тільки формою поневолення - на основах правдивої свободи і державної суверенности України. Довершення цього великого історичного діла і висловом бажань і довголітної боротьби цілого українського народу, в якій він положив безконечну кількість кровавих жертв. Нова Українська Держава, базуючись на повній суверенности своєї влади, стає добровільною в рамці нового ладу Європи, який творить вожд німецької Армії й німецького народу Адольф Гітлер. Ми мали змогу доконати акту відновлення нашої державности саме завдяки побідам Славної Німецької Армії, яка під проводом свого великого вождя вийшла на боротьбу за цей новий лад.

Виходячи з цієї основи, пов'язуючи дальше до міждержавного акту з 1918 р., до почувань найглибшої приязні, які має український загал у відношенні до Німецької Армії та світоглядових і ідеологічних заложень Українського Революційного націоналізму, Нова Українська Держава і її Влада - стають у процес будівництва нового ладу в Європі і цілому світі, за який розпочали боротьбу найбільші провідні мужі і народи нашої доби, та заявляє про свою волю і готовність взяти в цій боротьбі якнайбільшу активну участь. Ми боремося і кровавимося від самого початку у боротьбі проти марксистсько-московської потвори, бо доля судила нам бути висуненими на перший фронт на сході Європи. І тому з найбільшою радістю привітали ми факт виступу до цієї боротьби також інших народів і держав, які прийшли нам у цей спосіб з найбільшою поміччю. Отже, будемо з ними дальше йти й дальше боротися. Нашим першим змаганням буде тепер утворити якнайскорше українську Збройну Силу, щоби Вона відтяжила німецьку армію й пішла негайно в бій за новий і остаточний розвал московської тюрми народів. Рівночасно будемо старатися сконцентрувати найбільші зусилля в тому напрямі, щоб звільнені терени якнайскоріше зорганізувати, привернути спокій, лад і порядок, усунути наслідки воєнних ділань, а зокрема урухомити й піднести якнайвище господарське життя. В той спосіб створимо здорові й сильні підвалини нашої Державної Незалежности й будемо рівночасно в стані дати незалежну економічну допомогу Німецької Армії. Слава Україні! Героям слава!"

 Перевод:

 «Я узнал о том, что уже утром 30/6 под собор св. Юра пришел с первыми немецкими частями отдел украинских добровольцев-националистов под руководством Романа Шухевича и о. д-ра Ивана Гриньоха так называемый легион «Нахтигаль». Только маленькая голубовато-желтая стяжечка на ремни отличала их от немецких солдат. Митрополит Шептицкий, которого они посетили, выслушав о. Гриньоха, которого знал как своего воспитанника и кандидата на профессора теологии, благословил воинов и дал благословение также и для будущего украинского правительства... В палате митрополита поселился известный во Львове профессор истории Восточной Европы университета в Кенигсберге, галицкий немец цв. сотник Галицкой армии - в то время гавптман в отделе военной контрразведки - д-р Ганс Кох. Вместе с Кохом гостем митрополичьей палаты был его сотрудник д-р Г. Фель, знаток польских и украинских дел, которого мы тогда не знали... ...Около полудня прибыли во Львов уже также первые представители ОУН в гражданском одеянии: Ярослав Стецько, Евгений Врецьона, Ярослав Старух и другие. Они приехали на машинах вермахта и, зв'язавшися со своими людьми в городе, созвали на вечер общественные собрания в доме общества «Просвита» на Рынке... ...Те лагеря, которые позже названы «Национальным собранием», вызвали различные комментарии. Участники критиковали их неподходящую обстановку - небольшие, темные комнаты, в которых мигали свечи; непідготування собрания - приглашенные не знали, что должно быть предметом совещания; непонятный тогда загаловий спешка, нервное настроение. Участие гражданства не была велика, потому что людей созвано поздно, да и вечерняя пора не способствовала, потому что разрешено было ходить только до девяти часов. Все же было около сотни собравшихся... ...И прежде всего у всех участников собрания, с которыми я встречался, те сборы вызвали разочарование и беспокойство. От передового представителя ОУН, который пришел во Львов вместе с немецкими войсками, провозгласил «государственность» и подал к сведению именования себя «председателем правления», община ждала своего рода общественного отчета о том, что сделала организация для дела за время долгих двух лет, когда край должен был молчать, и как она понимает свою задачу. Люди хотели хоть примерно знать, что несут Украине и организация, и немцы - какую конструктивную программу и план конструктивного имеет договоренности с немцами руководство организации. О эти дела на собрании не было речи. Дешевая революционная агитка была смыслом речи главы всех дальнейших прибывших во Львов ораторов провода ОУН... ...В заключение произнес присутствует все время на сборах гавптман д-р Ганс Кох. Его речь прозвучала диссонансом. Форме - в частности, в сравнении с бледной языке Стецько - она была хорошая, и по содержанию своему - хоть имела моменты украинско-патриотические и даже нотки вроде: «Имеете теперь Украину!» - сделала очень неприятное впечатление. Кох поздравил собравшихся с освобождением и візвав «к труду и сотрудничеству с немецкой армией». Более неприятно поражала своим поучительным тоном и часть речи, что особенно не гармонизировала с выступлением Стецько. Кох говорил о том, «что война не закончена и со всякими политическими плянами надо ждать решения фюрера!» (Панковский К. От государства к комитету. Нью-Йорк - Торонто, 1957, с. 34).

 "ДЕКЛЯРЯЦІЯ ПРАВЛЕНИЯ УКРАИНСКОГО ГОСУДАРСТВА

 Волей украинского народа восстановлено и провозглашено Украинское Независимое Государство в освобожденном, вследствие поб немецкой вооруженной силы, городе Львове. Украинское Государство имеет свою тысячелетнюю традицию. Последней исторической формой Независимой Украинской Государственности была Украинская Государство в 1917-1920 гг., признана правительствами Австрии, Германии и других осередніх государств, которые заключили с Украинским Государством союз в мировому договоре в Бресте. Формально существовала Украинская Государство - и до сих пор в форме Союзной Украинской Республики. Однако фактически она не была независима и не имела в себе украинского содержания и не соответствовала воле и желанию украинского народа. Сегодня украинский народ отстраивает на руинах московской тюрьмы народов свою настоящую независимую государственность, связывая к древней, тысячелетней традиции, а в частности межгосударственного акта, совершенного в Бресте в 1918 году. Акт восстановления Украинской Государственности, провозглашенный день 30 июня 1941 года во Львове на Собрании Украинского гражданства происходит по воле целого украинского народа. Непосредственным выразителем этого акта и всех наших соревнований была и есть Организация Украинских Националистов под руководством Степана Бандеры. Она проводила во время польской и московско-большевистской оккупации революционную борьбу на освобождение украинского народа, возрождения Украинской Государственности на основах истинной независимости и суверенности и противопоставлении к нереальной фикции Советско-Союзной Государственности. Борьбу эту проводит украинский народ под руководством ОУН и ее проводника Степана Бандеры дальше там, где еще сегодня стоит вражеская советская власть и ее войска. В той борьбе составляла и составляет ОУН бесконечные гетакомби жертв. Там, снова, где уже украинская территория освобождена в результате военных действий Славной немецкой Армии от вражеской оккупации, - Организация Украинских Националистов приступила немедленно к перестройке всей жизни, опертого до сих пор на фикции советской державности, что была только формой порабощения - на основах истинной свободы и государственной суверенности Украины. Довершение этого великого исторического дела и выражению желаний и довголітної борьбы всего украинского народа, в которой он положил бесконечное количество кровавых жертв. Новое Украинское Государство, основываясь на полной суверенности своей власти, становится добровольным в рамке нового строя Европы, который творит вожд немецкой Армии и немецкого народа Адольф Гитлер. Мы имели возможность доконать акта восстановления нашей государственности именно благодаря побідам Славной Немецкой Армии, которая под руководством своего великого вождя вышла на борьбу за этот новый порядок. Исходя из этой основы, связывая дальше межгосударственного акта с 1918 г., до чувств глубочайшей приязни, которые имеет украинская общественность в отношении к Немецкой Армии и мировоззренческих и идеологических заложень Украинского Революционного национализма, Новая Украинская Государство и ее Власть - становятся в процесс строительства нового порядка в Европе и целом мире, за который начали борьбу крупнейшие ведущие мужи и народы нашей эпохи, и заявляет о своей воле и готовность принять в этой борьбе наибольшее активное участие. Мы боремся и кровавимося от самого начала в борьбе против марксистско-московской чудовища, потому что судьба судила нам быть выдвинутыми на первый фронт на востоке Европы. И поэтому с величайшей радостью поздравили мы факт выступления к этой борьбе также других народов и государств, которые пришли нам в этот способ с наибольшей помощью. Итак, будем с ними дальше идти и дальше бороться. Нашим первым соревнованием будет теперь можно быстрее образовать украинскую Вооруженную Силу, чтобы Она відтяжила немецкую армию и немедленно пошла в бой за новый и окончательный развал московской тюрьмы народов. Одновременно будем стараться сконцентрировать наибольшие усилия в том направлении, чтобы освобожденные территории можно скорее организовать, привлечь покой, лад и порядок, устранить последствия военных действий, а в частности ускорить и поднять повыше хозяйственную жизнь. В тот способ создадим здоровые и сильные устои нашей Государственной Независимости и будем одновременно в состоянии дать независимую экономическую помощь Немецкой Армии. Слава Украине! Героям слава!"