Тарифний маразм

ТАРИФНИЙ МАРАЗМ

Ось, нарешті, і закінчилися вибори. Депутатські фракції розсілися по своїх місцях.

Спікерське крісло зайняв загальний улюбленець, якого називали єдиним справжнім українцем в постмайданівському уряді - Вовочка Гройсман. Хоч він гордо стверджує, що він єврей, але він, дійсно, справжній українець і єдиний в тому уряді, хто знав, вмів і міг робити те, що потрібно Україні.

Одночасно, згідно з домовленістю, в прем'єрське крісло урочисто вмостився Арсеній Яценюк, який колись клявся, що як «камікадзе» пустить собі кулю в лоб і якого більшість пенсіонерів та малозабезпечених воліли б бачити на нарах. Але його  «Фронт змін» («Народний  фронт» понад 10 років тому запатентував Володимир Бойко, який продав його Аркадію Карнатскому з Блоку Порошенко і користуватися цим брендом Яценюк не має права) посів перше місце і Президент зобов'язаний погодитися з твердженням реклами фронту про те, що «Яценюк кращий прем'єр всіх часів Незалежної України». Як ніяк, перше місце є перше місце! Але перше місце Яценюку забезпечили не сотні мільйонів гривен, кинутих на рекламу, яких так не вистачало на підтримання життєвого рівня малообеспечннних, а зовсім інше. Відкрию вам цю таємницю. У 2002, тодішня голова Львівської міської організації «Батьківщина» Емілія Подляшецька, виступила з ініціативою - залучити в «Батьківщину» керівництво та паспортисток ЖЕКів. Ініціативу підтримала Юля. Це дало її Батьківщині доступ до списків виборців і дозволило їй опанувати виборчкомами, спочатку у Львові, потім і в Західній та Центральній Україні. Але Юля була і залишається справжньою Жінкою. Жінки не терплять поруч красивіших. Коли у Львові почалася боротьба Подляшецької проти курсу глави обласної організації Івана Деньковича, центральний апарат підтримав останнього. Красуня Подляшецька була виключена з партії, як згодом і красуня Наталя Королевська. Обернулося це тим, що Львівська Батьківщина під керівництвом Деньковича стала філією Партії Регіонів, а оскільки кадрами в партії і у виборчкомах відав його родич Ярослав Федорчук, то на наступних виборах Юля пролетіла і пРезидентом став Янукович. Після цих виборів Батьківщина змушена була забрати з керівництва кадрами колишнього першого секретаря Івано Франківського міськкому КПУ і колишнього заступника Павла Лазаренка в «Громаді», Ярослава Федорчука. Кадри взяв собі друга людина після Юлі - Турчинов. Нині, коли Юля відмовилася віддати йому і Яценюку перші місця у своєму списку, вони, разом з «Фронтом зрад» покинули її Батьківщину, прихопивши і кадри у виборчкомах. Не важливо, за кого проголосують. Важливо, хто буде рахувати ці голоси. Більшість у виборчкомах тепер належала людям Турчинова. У кого більшість - у того і результати підрахунку. Забрали голоси у «Свободи» і викинули її з парламенту. Поскубали Президентський блок, відкинувши його на друге місце. З радістю скубанули і Юліни голоси. Так, завдяки винаходу Емілії Подляшецької, Яценюк зайняв прем'єрське крісло. Втім, жодна ініціатива не залишається безкарною. Ось Василь Волга надумав розслідувати роль синка Азарова в прихватизації Одеського припортового. Його тут же звинуватили у вимаганні хабара і він сидить досі. Коли Подляшецька на посту глави інспеції з нагляду за якістю ліків почала боротьбу проти прихватизації комунальних аптек та поставки в аптеки Львівщини фирмою синка Богатирьової протермінованих вакцин, її тут же звинуватили в отриманні хабара. Не посадили, а дали 5 років умовно тільки тому, що на грошах не було відбитків її пальчиків, до того ж хабародавець М.Гавріш з ТзОВ «Салермо» називала одну суму, співробітники, що виявили її барсетку в кабінеті Подляшецької - вдвічі меншу, а слідчі прокуратури, які направили справу до суду - втричі меншу. Важко сказати, чи брала Подляшецька, яка славилась на своїх посадах боротьбою з корупцією, той хабар, але із справи випливає, що і убозівці, і прокурори вкрали частину грошей! Але цей приклад я навів тільки для того, щоб показати -Прем'єр зайняв своє місце не завдяки виборцям, а завдяки більшості в виборчкомах!

Вибори відбулися. Маємо законних Президента, спікера та прем'єра. З 1 грудня вступають в силу і антинародні, як каже Прем'єр- «непопулярні» закони та підзаконні акти. Першим подарунком від Прем'єра стало різке підвищення тарифів. Він каже, що це вимога Міжнародного Валютного Фонду. Післі «готельного скандалу» попереднього директора МВФ ніхто вже не вірить в відсутність корупції в МВФ. Швидше за все вимога підвищення тарифів пов'язана з підкупом  чиновників МВФ нашими олігархами. Давайте розглянемо це підвищення тарифів.

Я живу у Львові, одному з найбільш благополучних мегаполісів України. Центр і вулиці тут чисті, незважаючи на багаторічну перманентну їх  реконструкцію. У маршрутках  безкоштовно їздять пільговики. У моїй 9-ти поверхівці тепло і чисто. У Львові при владі, завдяки своїй «Самопомочі», Андрій Садовий, а в міськраді і облраді ніколи не мали права голосу регіони. Тобто, це місто, яке  живе по новому. Але ось рішенням Львівського міськвиконкому з 1 грудня ми повинні платити за житло за новими тарифами. На 20% більше. Звичайно, 17 гривень для моєї трикімнатної квартири не таке вже й велике підвищення, порівняно з кількома сотнями за тепло і гарячу воду. Але скажіть, а чим пояснюють це підвищення плати на житло наші чиновники? Виявляється, ми платити більше повинні для того, щоб місто мало можливість підвищити зарплату робітникам ЖЕК на 200-300 гривень кожному.

Що ж. Підрахуємо. Львів, згідно останнього звіту Садового за 2013 рік, має житловий фонд загальною площею 9500 000м². Їх обслуговують 44 ЖЕК з 2500 робітниками (зарплату обіцяли підвищити тільки робочим, а не адміністраторам). Згідно тарифу з 1.06.2011 обслуговування жил.фонду у нас коштувало 1, 25 грн за 1 м². Тоб-то щомісяця ми платили 11875000 гривень (без ПДВ). Тепер у нас вартість обслуговування житла буде 1, 5 грн за м² і ми щомісяця будемо платити 14250000. Тоб-то на 2375000 більше. А тепер помножте 2500 на обіцяні 300 гривень. Виходить 750 000. Куди підуть здерті з нас 1 675 000 в місяць? Тоб то тіньові гроші від підвищення тарифу вдвічі перевищують законні! Мало того. Львів один з нечисленних міст, в якому в кожному будинку ЖЕК вивішує плакати зі звітами про те, на що витрачені наші гроші. Але ось, що дивно. Наприклад ,гроші на ремонт позначаються не для одного нашого будинку, а для кількох. Мешканці окремого будинку таким чином не мають можливості контролювати, скільки їх грошей витрачено на обслуговування їхнього будинку. До того ж в 2010, коли у нас робили побілку стін на сходових клітках, поки не здерли з кожної сім'ї по 30 грн. «На фарбу», до ремонту не приступили. Хіба ж могло таке бути, щоб у вартість побілки не включили вартість фарби!

У 2011 я опублікував статтю «Як звичайна людина перемогла бандитський ЖЕК» http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3250152-kak-obychnyi-chelovek-pobedyl-bandytskyi-zhek.  Мій сусід з'ясував, що розмір території, за прибирання якої ми справно платимо, не позначений жодними документами і сюди входять навіть сусідні проїжджі дороги, прибирання яких і так входить в тариф! Мало того, в підвалі нашого будинку три роки тому поставили лічильник тепла. Сусід кожен місяць записував його свідчення. Порівняли їх з даними платіжок. Виявилося, що за ці 3 роки мешканці будинку переплатили 10 000 гривень! Це одного будинку, а скільки їх у Львові! Почали з'ясовувати, звідки така різниця. Адже ми платимо за тепло, яке йде до нас від лічильника. За всі тепловтрати до лічильника відповідає «Теплоенерго». До того ж ці тепловтрати давно включені в діючі тарифи. Виявилося, що в платіжки включена оплата за тепловтрати від бойлерної до лічильника. А адже вони вже увійшли в тариф! Я вже розповідав, що Львівтеплоенерго за період з 2001 по 2010 обікрала бюджетні організації Львова на півтора мільярда і тільки чиновники мерії за 2010 переплатили за обігрів своєї будівлі 300 000 гривень! Якщо бюджетні організації обікрали на півтора мільярда, то скільки ж вкрали у пересічних львів'ян? http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3331460-posle-obeschanyi-azarova

Я згоден з тим, що тарифи потрібно переглядати, оскільки неправильний тариф губить, насамперед, виробника послуг. Тариф не повинен бути нижче собівартості послуг. Але хто і як у нас розраховує собівартість тих послуг? Он колишні чиновники Водоканалу включали туди відрядження чартерними рейсами на Канари. Що окрім пляжів вони могли вивчати на Канарах?

Я більшу частино свого свідомого життя присвятив тому, щоб продукти в сільмагах поступались тим, що я виробляв на підприємствах Кремлівського РайПо для Кремлівських довгожителів, тільки ціною. Розробляв безвідходні технології, ставив безвідходні сільгосппереробні комплекси по всій Державі від Калінінградської області до Камчатки. Хоч тоді на всі товари були єдині прейскуранти, та для продтоварів, які вироблялись на моїх безвідхолдних комплексах у системі споживчої кооперації, на кожний продукт ціна розраховувалась окремо. Розраховував я ціну і при радянській Владі, і вже коли її не стало. То ж можу сказати, що різниця у собівартості одного й того ж продукту чи послуги у Радянські часи і зараз, досягає 10 і навіть 100 разів. Бо різні підходи до розрахунку. У радянські часи добивались максимального зниження собівартості за рахунок зменьшення енерговитрат, за рахунок заміни робочої сили автоматизацією та механізацією, за рахунок зменьшення непродуктивних витрат та оптимізації логістики. Зараз же в собівартість вкидають всі свої витрати і ще й стократно примножують їх цими безглуздими ПДВ. Я був при самому початку введення тих ПДВ. Тоді Віктор Михайлович, запінзенивши їх, обіцяв, що ПДВ буде вводитись лише для предметів розкоші. Тепер же їх впінзенили на все, навіть на послуги. Мало того, що ці ПДВ в багато разів збільшують ціну, так при експорті ще й дозволяють нажитись за рахунок іх повернення за єкспортоване...повітря! То ж треба повернути старий підхід до формування собівартості і переглянути всі ці шахрайські ПДВ та акцизи!

Для того щоб Україна рухалася вперед, а не до катарсису, потрібно, щоб люди в апараті Президента, в Кабміні та у Верховній раді сиділи на своїх місцях, а не купували їх! Потрібні фахівці, а не кнопкодави і шапкозакидачі-обіцяльники. Не «долярові патріоти» потрібні нам, а ті, хто знає, чому, що і як робити! Такі у нас завжди були, є і будуть. Але, «немає пророка у своїй вітчизні»! Від того, чи пустять наших фахівців до влади нинішні, і залежить майбутнє України!

А поки єдина надія на грузин з уряду за Михайла Саакашвілі та українців з діаспори, котриі за цей час  стали рушіями прогресу в Західних країнах! І надія на те, що наші волонтери та бійці АТО, котрі стали народними депутатами, осилять в парламенті перекінчиків і не продадуться ні старим, ні новим правлячим кланам, а діятимуть на благо України, а не чергових вождів і вождиків!

К.т.н. Володимир Сиротенко (Вербицький)

Правнук автора «Ще не вмерли України»