"The Lumineers" гучно мене посилав подалі... в неозорі прерії зі стиглим житом замість пожовклої трави, гітарними скигліннями виривав з мене нерви - хотілося разом з хлопцями рюмсати над своєю долею, насамперед - чому я не в тому західному штаті зі шматком справжньої свободи, жорсткими ударами по шкурі барабана рвучко сповіщати про важку долю людини, що не спала цілу ніч, думаючи про те, як забити на все, не завдаючи шкоди ближнім...
Ковбой Джек колись жив на краю світу, а все тому, бо хотів грошей. Одного разу він заїхав на старій рудій шкапі в якесь Сіті, чи Таун, не має значення. У нього в кишені був один доллар - це тоді було багато. Джек хотів випити віскі. Хто з читаючих людей не знає, що ковбої люблять цей вонючий штатівський самогон? В салунах в ті часи було неспокійно, тому він одразу витяг револьвера, щоб бути готовим на все. Всередині тим часом банда головоріза Сміта грабувала мирне населення, що забігло туди на чай.
А тут Джек зі зброєю...
Хлопці з Канзасу не мали часу розбиратися в намірах Джека, тому просто прострелили йому на лівій нозі пальця. Потім про бідного хлопчину складали вуличні музиканти пісні, бо всі бачили, як красиво падало на залиту пивом підлогу його молоде татуйоване тіло.
Про Джека незабаром забули (він спився десь в Мексиці, оженився на мулатці і створив дитсадок з нещасних голодних дітей), а пісні про нього стали хітами спочатку на заході, а потім і в цілому світі, бо ніщо так в людях не цінується, як розпач від того, що ніколи і ніхто не виправить - наругу над здоровим глуздом.
Комментарии