Традиции - это передача пламени, а не поклонение пеплу.

Всем, кому интересна история русского народа Украины. Кому не достаёт нужных знаний. 

Встретилась замечательная библиотека, обязательно свяжусь с её хранителями и скажу огромное им спасибо за их совесть и труд.

Монографии (39)
Просвещение (18)
Регионы (130)
Организации (49)
Деятели (58)
Вопросы (58)
События (47)
Документы (37)
Библиография (17)

Последние обновления
Список всех книг

Не могу удержаться и разместить здесь хоть немного цитат:)

 Украйнофильство въ ту пору было точно то самое, которое сегодня пропагують гг Барвинскій, Вахнянинъ и т. д при нравственной и матеріальной помощи польской шляхты и ея розличныхъ „махеровь" посѣщавшихъ когда-то университетъ въ Кіевѣ и вслѣдствіе участія въ польскомъ мятежѣ 1863 года переселившихся яко эмигранты въ Галичину.

газета Галичaнин, в Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895 Его юбилей, смерть, автобiографiя i спис творiв, стр. 290
http://mnib.malorus.org/zitaty/1/

 Наше національство зовсім уже не таке мирне. Послухайте, з якою ненавистю говорять іноді наші люди про Москалів, Поляків, Жидів, і подумайте, що б сталось з тими сусідами нашими на Украйiні, коли б удалось нашим національникам узяти уряд на Украйiні в своi руки. Яке б вони їм «обукрайiненє» приписали!

Драгоманов, Чудацки думки..., в Годовая подборка Народа за 1891-ый год, стр. 141
http://mnib.malorus.org/zitaty/2/

Знов скажемо: не добру прислугу зробить той Русин для Австріі, котрий буде ошукувати єі такими безосновними фантазіями, як украйінский сепаратизм.
Драгоманов, Неполитичная политика., в Годовая подборка Народа за 1891-ый год, стр. 20
http://mnib.malorus.org/zitaty/5/

Повна деконспірація провідників ОУН і їх самопевні публічні виступи та поява добровольців у рядах німецького війська потверджували переконання про домовлення ОУН з німцями.
Кость Панькiвський, в Вiд держави до комiтету, стр. 34
http://mnib.malorus.org/zitaty/7/

Люди, що пробували ставити німців перед доконані факти, в наївній вірі, що вони „мусять погодитися", очевидно ще в більшій мірі застосували ту методу до українців.
Кость Панькiвський, в Вiд держави до комiтету, стр. 43
http://mnib.

malorus.org/zitaty/8/

В Галичині були розповсюдждені терміни «Русь» і «руський», а назва «Україна» популярністю не користувалася. Тоді (в 1885 г.) В.Антонович запропонував об'єднати дві назви в одну, і таким чином з'явилася згодом дуже популярна формула «Русь-Україна».
Чорновол, Iван, в Польско-украiнська угода 1890-1894 рр., стр. 52
http://mnib.malorus.org/zitaty/10/

Як би галицька інтеліґенція з самого початку трималась мови свого народу, то сучасна галицька літературна мова булаб далеко ближчою до наддніпрянської, бо простий народ над Дністром говорить тою самою мовою, що й народ над Дніпром, мови якого надержуються наддніпрянські письменники. Вся сучасна галицька літературна мова, а ще більше розмовна інтеліґентна, далеко відійшла від своєї народньої мови, а тому й від наддніпрянської літературної і робить вражіння якоїсь мішанини українсько-московсько-польської мови, з великою домішкою інтернаціональних слів, і нагадує мову небіжчика дореформованого „Галичанина", при чім складня реченнів і наголоси — часто зовсім польські.

Евгений Чикаленко, в Украiнська лiтературна мова й правопис, стр. 23-24
http://mnib.malorus.org/zitaty/16/

Грушевский - председатель рады. Украинский социалист-революционер. Прежде профессор Львовского университета. Старец, сотканный из страха и опасений, чья дряхлая фигура должна придать раде благородную ржавчину почтенного сената. Боязливо цепляется за германскую власть и обнаруживает мало симпатии к Австрии.
генерал-майор австрийского ген.штаба Вальдштеттен, в Крах германской оккупации на Украине. (По документам оккупантов), стр. 116
http://mnib.malorus.org/zitaty/18/

Недостача народнiх пiсень про запорозцiв цього часу так уражала вчених украjiнцiв, шчо вони зважились поправити jiji пiсньами власного злогу, котрi вони печатали, jак мов би то мужицькi.
Драгоманов, М.П., в Полiтичнi пiснi Украjiнського народу XVIII-XIX ст. Частина перша, роздiл першиj, стр. XXIV
http://mnib.malorus.org/zitaty/19/

Если то, что дЪлаютъ украинизаторы, есть дЪйствительно своего рода нацiональное возрожденiе, то надо сказать, что такое начало, начало, въ основу котораго положенъ сознательный самообманъ, сознательное лицемЪрiе съ самимъ собой, не предвЪщаетъ ничего добраго.

Бицилли, П.М., в Проблема русско-украинскихъ отношенiй въ свЪтЪ исторiи, стр. 7
http://mnib.malorus.org/zitaty/21/

В 1861 г. «Основа» напечатала очень эмоциональную «Исповедь» Антоновича, в которой он объяснял своим польским оппонентам, почему он не может и не хочет считать себя поляком. Именно такие бывшие члены польской нелегальной студенческой организации - «гмины» - и составляли к 1860 г. ядро киевской «Громады» - полулегальной организации украинских национальных активистов. {7} Сам Антонович говорит об основателях Громады «мы, поляки-украинцы». Кстати, и само понятие «громада» было заимствовано у поляков.
Алексей Миллер / В. Антонович, в Украинский вопрос в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.), стр. 97-98
http://mnib.malorus.org/zitaty/22/