ДІТЯМ – СВЯТО! НАРОДУ – ОПІУМ!

Гарний лозунг? Напевно не дуже…
Отой хто з таким лозунгом вийшов би до людей, одразу був би осміяний. Але хто ж, такого відношення хоче до себе? Саме тому, ту другу частину про «щастя» опіуму, люди іноді гарно загортають у купу барвистого словесного лахміття, щоб воно і на очі добрим людям не попадалось. Тоді це вже звучить ніби зовсім пристойно, скажімо, так як оце придумали у Літературному об’єднанні Кобзар. В такому разі це вже звучить наче пісня: «Подаруй  Різдво дитині!».

І тепер начебто все в порядку, а деяким дорослим серйозним людям навіть здається, що вони такою акцією роблять щось гарне. А до «гарного» закликають  долучитись ще й інших. Та здається, що з тими дарунковими заморочками ініціатори просто не цілком усвідомлюють, що роблять. Бо подарунки дітям корисні тільки тоді, коли вони дітей не розбещують і не ламають у малечі адекватне природне світосприйняття. Адже дитина зовсім не даремно народжується на світ без бога в серці. Бо те, чого в природі не існує аж ніяк не може накласти свій відбиток на генетичну програму людини. Саме тому, нівечити людську природу насильницьким вставлянням дитині, чи дорослим, тої додаткової клепки «віри в бога», якої їй той міфічний бог, Слава богу, не дав, це звичайна дурість невігластва.

А от те, що дітям в черговий раз намагаються представити химерну міфічну постать Христа, як щастя «народження божества», то це вже абсолютно зайве. Бо хіба у нас в країні  уже всі поголовно батьки виховують дітей у цій звироднілій «правді» божій?  Ні! Все навпаки, більшість людей досить чітко усвідомлюють, що релігія зі своїми богами єврейського штибу, це звичайний опіум для народу. А нав’язувати через голову батьків їхнім дітям побрехеньки про народження «Бога» у задрипаній стайні, це вже, вибачте, просто неподобство. Такі речі, якщо вже це комусь так потрібно, можна запроваджувати на своїй рідній кухні, у своїй церкві, але аж ніяк не на державних помостах. Бо коли ви калічите своїх дітей у себе вдома, це тільки ваш особистий злочин перед рідною дитиною, але коли ви уже з цим безцеремонно, в чисто попівському стилі,  лізете у громадське життя, це вже набуває зовсім інших ознак.

Саме тому,   отим недалекоглядним просвітителям дитячих душ у стилі «світла божого», варто би уважно перечитати ту містифіковану Біблію. Шановні, якщо ви це зробите, це вбереже вас від тих дурниць того стадного просторікування, про щастя пізнання «світла божого». От ви берете ту Біблію і вже з перших строчок споглядаєте на  істинний характер того світла: ЧОРНИЙ і безпросвітний! Звичайно, на словах там йдеться про те, який той перший день «творення» був гарний -  « ¹⁹ І був вечір, і був ранок: день четвертий»,  але от біда, оті творці Біблії і Бога (заднім числом) просто забули створити Сонце.

Додуматись називати той фальшивий перший день творіння «світу білого» ще й «світлим днем» - одне безсоромне неподобство, бо забудькуватий єврейський бог Яхве «створив» Сонце аж на четвертий день!  І святі брехуни в цій тупості ще й розписались: « ¹⁹ І був вечір, і був ранок: день четвертий».

То скажіть мені, людоньки добрі, ви бачите той день, якщо немає Сонця?

Ви, шановні, анічогісінько не бачите! Не бачите, бо темінь всюди.

Тут барану все зрозуміло, а наша просвітлена інтелігенція скласти докупи 2+2 не може! Нести дурне в маси не складно, але  перетворювати літературу на  неграмотне «духовне» просвітительство від якого несе однією темрявою, це зовсім ні до чого.

А вся суть цієї дешевої акції – з отим липовим народженням від фальшивого бога, «бога справжнього», вона яйця виїденого не варта. Бо від Пустого народжується тільки Пусте. А вже, що стосується шановних літераторів,  то повторювати оті тупі попівські байки про «світло боже»,  не розібравшись з тим як слід, теж абсолютно ні до чого. Все це піна, яка рано чи пізно зійде з очей людини, а замилювати людям очі дурницями, це чисто попівська справа, але аж ніяк не кобзарська. Тарас Шевченко зовсім не даремно писав: «Немає бога на землі…»  

А слово Дитина треба писати з великої букви, бо це значно вище від якогось нікчемного «різдва»!

Та на превеликий жаль все це геть не вкладається в уявлення тих «просвічених» темрявою псевдобожого світла Чорного Дня. Наші рідні українські поборники «свободи слова» на сторінці Літературного об’єднання Кобзар на Facebook, усі ці зауваження десь просто скинули у смітник недоречностей. Гарно! Нічого не скажеш!  У всього Майдану зараз зараз на вустах коронна тема захисту свободи слова, а тут люди на рівному місці ні з чого ображаються, що їх щось щзачепило. А ще тут дехто бідкається: «Як можна ображажати почуття віруючих?». Людям чомусь здається, що тільки в віручих є почуття, а вся решта тих атеїстів чисто з дерева вистугані. Ні, шановні! У нас теж є почуття, їх теж потрібно поважати. Не варто лізти зі своєю попівською настирливістю у виховання дітей, тоді ніхто таких добродіїв не осмикуватиме, і гірких сліз ніхто не литиме.