Егоїст Богдан Хмельницький нехтував долею України

 

З дитячих та юнацьких років  в наші голови вбивають міфи. Історичні, ідеологічні, літературні…  З останніми легше: вони, як правило, звуться казочками і ми відповідно сприймаємо їх як казочки, тобто вигадані історії, яких насправді не було. Інколи вони називаються легендами і ми також сприймаємо їх як історії, яких, ймовірно, насправді не було.

            Важче всього з ідеологічними міфами, частина яких має історичні відтінки. Так ось, щоб якось обґрунтувати факт завоювання України, російські політологи, «вчені» придумали казочку про волю і бажання всього українського народу об»єднатись з своїм кровним братом-російським народом. А щоб якось підкріпити цю тезу- придумали теж казочку про національно-визвольну боротьбу українського народу 1648-1657 років проти польських панів і шляхтичів.

            Тема історичних  подій 1648-1657 років в Україні- надзвичайно складна. З приводу тих часів написано десятки ( якщо не сотні) дисертацій, тисячі публікацій… Усі вони, як правило, підтверджують вище викладену тезу. І це зрозуміло. З однієї сторони, це повністю задовольняє інтереси як російських так і українських політиків. Останні, правда, стверджують лише про вікові прагнення українського народу до самостійності і вказують на віроломство російського царя при практичній реалізації Переяславської угоди.

            Та я пропоную поглянути на постать Богдана Хмельницького з точки зору його справжнього патріотизму. Як відомо, патріотом слід вважати ту особу, яка особисті інтереси ставить в залежність від інтересів суспільства, громади, народу. Тобто: приорітетними у патріота завжди виступають інтереси народу. Як сказано в одній з популярних колись пісень «первым делом самолеты, ну а девушки – потом».

            Що ж наш Богдан Хмельницький? Перебуваючи на смертному одрі гетьман України звертається до козацької ради обрати наступним гетьманом – 16-літнього хлопчика. Свого сина, звичайно.

Вдумайся, шановний читачу, в глибину драматизму цієї ситуації. Навколо іде повними ходом війна. Не на життя, а на смерть. Загрози виникають з усіх боків. Поляки, татари, турки, росіяни… Немає злагоди серед  верхівки козаків. Одні пропозиції суперечать іншим. Політична ситуація змінюється так часто, що прийняте щойно рішення вже потрібно змінювати… Самому Богдану Хмельницькому було так непросто керувати в цій досить суперечливій та невизначеній обстановці… Але прийшов час відійти від командування багатотисячним військом,  козацькою державою…І від того, яка особистість займе посаду глави держави, залежить майбутнє цієї держави. Переконаний, останнє твердження не викликає ні в кого сумніву в своїй правоті.

І що ж великий гетьман? Очевидці тих подій стверджують, що в ті складні хвилини вибору і прийняття рішення він перебував, як кажуть, при пам»яті і в здравому розумі.   Значить, усвідомлював ціну вибору наступника.  Усвідомлював!!!

Невже 16-літній юнак ( так і хочеться вжити слово «пацан») мав достатню підготовку для керування державою?!!! Невже він був незамінимий !!! Хворобливе здоров»я  Юрія, особливо його статевої системи, наклали, безумовно, негативний відтінок на його психологічний стан, що аж ніяк не сприяло майбутньому виконанню ним функцій лідера армії та держави.

І тим не менше при виборі наступника Богданом Хмельницьким керували не державницькі, а суто особисті інтереси. Доля народу України в той час ( переконаний, в інші часи теж) Богдана Хмельницького не цікавила! Відомі історики (наприклад, Огієнко) вказують на те, що Богдан Хмельницький мав намір започаткувати в Україні монархію і стати першим в її родоводі. Усі вчинки Хмельницького підтверджують цю думку.

А що ж козацька рада? Як виявилось, вона одноголосно прийняла пропозицію Б. Хмельницького. Ось вона, українська демократія! Виявляється, вже на той час серед еліти цілої   країни не знайшлося жодної тверезо мислячої голови!!!  Вдумайтесь в це!!!  Гетьманом України таки було обрано 16-літнього хлопчика. Що було потім, надіюсь, читачу відомо.