Милейший Юрий Луценко написал ответ Даниле Яневскому о том, как, мол, все плохо, и как нам нужна новая Конституция, и новый царь, то есть единый президент от нынешней оппозиции. Но самое интересное даже не тот свист, который написан в этом ответе. Самое интересное — то, на ЧТО написан ответ. Собственно письмо этого, значит, Яневского, заслуживающее заголовка "Декларация о неполноценности украинского народа".
http://www.3republic.org.ua/ua/analytics/11239 {текст на сайте Луценко}. Прочтите это.
Цитаты для привлечения внимания:
<cite>... неможливо побудувати правову державу на заскорузлому від крові фундаменті комуністичної держави, якою була союзниця нацистської Німеччини – УРСР
... Скажу відразу: мій особистий досвід (тут перефразую одну з твоїх думок) недвозначно говорить – ніякий документ НЕ може перетворити народ з глядача в учасника політики. Це так тому, що народу, тобто вільних, відповідальних громадян немає. Тобто людей все ще багато живе, етнос такий-сякий якось функціонує. А от ГРОМАДЯН, тобто людей, які ясно усвідомлюють, що свобода – це, насамперед, право чинити або не чинити щось згідно власної волі, це система добровільних обмежень та неодмінних обов'язків перед Богом, перед собою, перед родиною, Отчизною – таких, скажу правду, небагато бачу на вулицях українських міст.
... Населення це в умовах окупації комуністичної, радянської зазнало нечуваних та небачених в тисячолітній історії Європи людських втрат. Сьогодні колеги-українознавці називають цифру в 20 і більше мільйонів. Це означає: 7 з 10 мешканців сучасної України, які жили тут 1917 р., комуністи закопали в землю.
... Це також означає – ті які дивом вижили, не мали іншого вибору, окрім як в той чи інший спосіб співпрацювати з людоїдами. Висновок простий: історичний досвід нашого народу – це досвід співпраці з окупантами, а не боротьби з ними. Ті, які боролися, загинули в лісах, ярах та комуністичних кацетах.
... Ще декілька простих висновків: не може стати «учасником української політики» народ, 90% якого ні про що інше, як про матеріальне збагачення не думає. Не може стати «учасником української політики» народ, який є рабом своєї землі – уяви скільки сотень тисяч українців витратили Великодні свята на саджання картоплі.
... Не може стати «учасником української політики» народ, який вважає, що працювати в публічних вбиральнях інших країн – це якщо не вершки соціальної кар’єри, то, як мінімум, золотий квиток у щасливе майбутнє.
... Не може стати «учасником української політики» народ, обрані представники якого, тобто державний провід, з ранку і до ночі сумлінно працює над створенням такого механізму визиску цього народу і цієї країни, порівняно з яким окупаційний нацистський режим в Райхскомісаріаті «Україна» за керівництва Еріха Коха, це якщо не Феофанія, то Конча-Заспа.
... - головна проблема держави і суспільства – відсутність, нехтування моральними імперативами,
... - моральним обов’язком цієї Республіки є надання без будь-яких попередніх умов прав громадянства українцям та їх нащадкам, які в той чи інший спосіб (головним чином насильницький) були змушені емігрувати,
... - розробка механізму реституції, нехай і символічної,
... - радикальне обмеження функцій та обсягу повноважень центральної влади,
... - визнання української мови як єдиної державної, діловодства, навчання й т.п.,
</cite>
Комментарии