Чи можна вважати Росію "північним сусідом"?

Полтавець Іван Голобородько — нині пенсіонер, усе своє життя викладав історію та географію в школі. Його улюблений вислів з монологу Михайла Задорнова: «Історію вже стільки разів переписували, що я тепер не вірю й географії! Чи справді Австралія існує?» 

— Часто наші політики повторюють: «Наш північний сусід...». Маючи на увазі Росію. А хто тоді Білорусь? Географічно, якщо говорити про «північного сусіда», то це все-таки Білорусь. А Росія? Вона надто велика, щоб дати їй певне географічне «визначення». Якщо брати за основу столиці — Київ і Москву, то Росія таки й справді «північний сусід», а якщо подивитися, де знаходяться Чернігів і Сочі, приміром?.. Крайня північна точка Росії — мис Флігелі на Землі Франца Йосифа (81051 мінута), а крайня південна (41011 мін.) розташована поблизу гори Базардюзю на кордоні Дагестана з Азербайджаном. Крайня східна точка — острів Ратманова в Берінговій протоці (16900 мін.). А крайня західна знаходиться аж в Калінінградскій області (19038 мін.) на Балтійській косі однойменного моря. З огляду на це навіть «східним сусідом» Росію назвати важко. Втім, саме таке визначення є ближчим до істини.

Та росіянам і самим важко розібратися, де знаходиться їхня країна. Ще 300 років тому вони «прорубали вікно в Європу» в той час, як Росія і тоді, й тепер займає за територією ледь не половину тієї ж Європи, враховуючи те, що географічно кордон з Азією проходить по річці Урал.

Чудять і в Європі, де політики теж доволі часто плутають історію з географією. Так, до 1991 року там здебільшого вважали, що європейський кордон відповідає кордонам Радянського Союзу.

Тому й нині, коли європейці говорять про країни Східної Європи, то зазвичай мають на увазі держави — сателіти колишнього Радянського Союзу: Польшу, Угорщину, Чехословаччину... Хоча ні тоді, ні тепер у цю «схему» якось не вписувалася Прибалтика. До речі, ця дивна політична «система координат» побутує досі і в самій Україні, коли ми говоримо про країни Західної, Центральної та Східної Європи — так, ніби сама наша країна до Європи й не входить. 

— Утім, якщо географічним центром Європи у нас вважається село Ділове поблизу Рахова на Закарпатті, — каже Іван Голобородько, — то вся «європейська схема» взагалі ламається. Тоді Україна — це таки Центральна Європа, Росія — Східна і так далі... Однак навіть серед географів досі немає спільної думки щодо цього. Як то кажуть, кожен тягне ковдру на себе. Здавалося, крапку мали б поставити вчені віденського Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту, які у зв’язку з будівництвом залізниці  з 1885 року проводили географічні дослідження на Закарпатті і дійшли висновку, що саме тут — «пуповина» Європи. Вінцем цієї роботи навіть стало встановлення історичного знаку з каменем, де викарбувано: «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887». До речі, після Другої світової війни це підтвердили й радянські вчені. Однак і досі за звання «центру» сперечаються села Пурнушкай, що поблизу Вільнюса, і Крагуле у Словаччині, містечко Суховоль під Білостоком. А дехто доводить, що це — місцина за 50 км на північний захід від білоруського Полоцька. Власне, все залежить від методики обчислень.