Выписки из Конвенции о защите прав человека
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними (з протоколами) Учинено в Римі 4 листопада 1950 року ({ Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 } ) Протокол №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536 ) Статус Протоколу див. ( 994_408 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) Стаття 1 Захист власності Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.Стаття 2 Право на освіту Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань. Протокол N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї (укр/рос) зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536 ) Статус Протоколу див. ( 994_407 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) Стаття 2 Свобода пересування 1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. 3. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Протокол N 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари (укр/рос) зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536 ) Статус Протоколу див. ( 994_545 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } ( Протокол ратифіковано Законом N 1484-III ( 1484-14 ) від 22.02.2000 ) Стаття 3 Заборона відступу від зобов'язань Жодних відступів від положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 15 Конвенції ( 995_004 ). Стаття 4 Заборона застережень Жодних застережень стосовно положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 57 Конвенції ( 995_004 ). Стаття 2 Право на оскарження в кримінальних справах 1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом. 2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку. Стаття 3 Відшкодування в разі судової помилки Якщо остаточним рішенням особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення і якщо на підставі нового чи нововиявленого факту, який беззаперечно доводить наявність судової помилки, винесений їй вирок було потім скасовано або її було помилувано, то ця особа, яка зазнала покарання в результаті такого засудження, одержує відшкодування згідно із законом або практикою відповідної держави, якщо тільки не буде доведено, що зазначений невідомий факт не було свого часу виявлено повністю або частково з вини цієї особи. Стаття 4 Право не бути притягненим до суду або покараним двічі 1. Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. 2. Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи. 3. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції ( 995_004 ). Протоколом N 11 ( 994_536 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 }
Стаття 34
Індивідуальні заяви
Суд може приймати від будь-якої особи, неурядової організації
або групи осіб заяви про порушення однією з Високих Договірних
Сторін її прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї.
Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати ніяким
чином ефективному здійсненню цього права.
Стаття 35
Критерії прийнятності
1. Суд може прийняти справу до розгляду тільки після того, як
були використані всі національні засоби захисту, відповідно до
загальновизнаних норм міжнародного права і впродовж шести місяців
від дати прийняття остаточного рішення.
2. Суд не розглядає індивідуальні заяви, подані згідно зі
статтею 34, якщо вони:
a) анонімні; або
b) за своєю суттю порушують питання, що вже було розглянуте
Судом або вже розглядалось шляхом іншої процедури міжнародного
розслідування чи врегулювання, і якщо вони не містять ніякої нової
відповідної інформації.
3. Суд визнає неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву,
подану згідно зі статтею 34, якщо ця заява, на його думку,
несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно
необгрунтована або є зловживанням правом на оскарження.
4. Суд відхиляє будь-яку заяву, якщо він вважає її
неприйнятною згідно з цією статтею. Він може ухвалити таке рішення
на будь-якій стадії судового розгляду.
Стаття 36
Участь третьої сторони
1. У всіх справах, які розглядаються палатою або Великою
палатою, Висока Договірна Сторона, громадянин якої є заявником,
має право викладати свої міркування у письмовій формі і брати
участь у слуханнях.
2. Голова Суду може, в інтересах належного відправлення
правосуддя, запропонувати будь-якій Високій Договірній Стороні,
яка не є стороною у судовому розгляді, або будь-якій відповідній
особі, яка не є заявником, викласти свої міркування у письмовій
формі або взяти участь у слуханнях.
Стаття 37
Вилучення заяв із реєстру справ
1. Суд може на будь-якій стадії судового розгляду вилучити
заяву із свого реєстру справ, якщо обставини дозволяють зробити
висновок, що:
а) заявник не має наміру продовжувати підтримувати свою
заяву; або
b) спір уже вирішено; або
c) на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший
розгляд заяви не є виправданим.
Однак Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає
дотримання прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до
неї.
2. Суд може знову внести заяву у свій реєстр справ, якщо, на
його думку, обставини це виправдовують.
Стаття 41 Справедлива сатисфакція Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Стаття 42 Рішення палат Рішення палат стають остаточними відповідно до пункту 2 статті 44. Стаття 43 Передача справ на розгляд Великої палати 1. Впродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з проханням про передачу справи на розгляд Великої палати. 2. Колегія із п'яти суддів Великої палати задовольняє таке прохання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення. 3. Якщо колегія задовольняє прохання, Велика палата вирішує справу шляхом ухвалення судового рішення. Стаття 44 Остаточні судові рішення 1. Рішення Великої палати є остаточним. 2. Рішення палати стає остаточним: a) якщо сторони заявляють про те, що вони не вимагатимуть передачі справи на розгляд Великої палати; або b) через три місяці віддати постановлення рішення, якщо прохання про передачу справи на розгляд Великої палати не було заявлене; або c) якщо колегія Великої палати відхиляє прохання про передачу справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43. Стаття 45 Мотивування рішень 1. Судові рішення та рішення про прийнятність або неприйнятність заяв мають бути мотивованими. 2. Якщо судове рішення цілком або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право окремо викласти свою думку. Стаття 46 Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання 1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами. 2. Остаточне рішення Суду надсилається Комітету міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням. Стаття 50 Витрати Суду Витрати Суду оплачуються Радою Європи.Додаток Заголовки, які додаються до статей Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) та протоколів до неї Стаття 1. Зобов'язання поважати права людини Стаття 2. Право на життя Стаття 3. Заборона катувань Стаття 4. Заборона рабства та примусової праці Стаття 5. Право на свободу і особисту недоторканність Стаття 6. Право на справедливий судовий розгляд Стаття 7. Ніякого покарання без закону Стаття 8. Право на поважання особистого і сімейного життя Стаття 9. Свобода думки, совісті і релігії Стаття 10. Свобода виявлення поглядів Стаття 11. Свобода мирних зборів і асоціації Стаття 12. Право на одруження Стаття 13. Право на ефективний засіб судового захисту Стаття 14. Заборона дискримінації Стаття 15. Відступ від зобов'язань під час надзвичайного стану Стаття 16. Обмеження на політичну діяльність іноземців Стаття 17. Заборона зловживання правами Стаття 18. Обмеження застосування обмежень на права (...) Стаття 52. Запити Генерального секретаря Стаття 53. Гарантії існуючих прав людини Стаття 54. Повноваження Комітету міністрів Стаття 55. Виключення інших засобів регулювання спорів Стаття 56. Територіальне застосування Стаття 57. Застереження Стаття 58. Денонсація Стаття 59.
Підписання та ратифікація Протокол N 4 ( 994_059 ) Стаття 1. Заборона ув'язнення за борг Стаття 2. Свобода пересування Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536 ) Статус Протоколу див. ( 994_408 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) Протокол N 6 ( 994_802 ) Стаття 1. Скасування смертної кари Стаття 2. Смертна кара під час війни Стаття 3. Заборона відступу від зобов'язань Стаття 4. Заборона застережень (СБУ попередило Д.С. в лютому 2008 року з врученням письмового попредження.) Протокол N 7 ( 994_804 ) Стаття 1. Процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців Стаття 2. Право на оскарження у кримінальних справах Стаття 3. Відшкодування за судову помилку Стаття 4. Право не бути притягнутим до відповідальності або покараним двічі Стаття 5. Рівність чоловіка та жінки Стаття 6. Територіальне застосування Стаття 7. Відношення до Конвенції Стаття 8. Підписання та ратифікація Стаття 9. Набрання чинності Стаття 10. Функції депозитарію Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177) (укр/рос) Статус Протоколу див. ( 994_552 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } ( Протокол ратифіковано Законом N 3435-IV ( 3435-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.229 )Стаття 1 Загальна заборона дискримінації 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1. ……5. Будь-яка держава, яка зробила заяву відповідно до пункту 1 чи 2 цієї статті, може будь-коли в подальшому заявити від імені однієї чи більш ніж однієї території, якої стосується заява, що вона визнає компетенцію Суду приймати заяви від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб згідно зі статтею 34 Конвенції ( 995_004 ) стосовно статті 1 цього Протоколу. Перевод на русский: Протокол N 12 Статья 1 Общее запрещение дискриминации 1. Пользование любым правом, признанным законом, должно быть обеспечено без какой бы то ни было дискриминации по признаку пола, расы, цвета кожи, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, принадлежности к национальным меньшинствам, имущественного положения, рождения или любого иного обстоятельства. 2. Никто не может быть подвергнут дискриминации со стороны каких бы то ни было публичных властей по признакам, упомянутым в пункте 1 настоящей статьи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536 ) { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } Стаття 1 Зобов'язання додержувати поваги до прав людини Стаття 4 Заборона рабства і примусової праці 1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. 2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю. Стаття 5 Право на свободу та особисту недоторканність 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; п. 3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Стаття 6 Право на справедливий суд 1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. 2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача. Стаття 7 Ніякого покарання без закону 1. Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. (А ст 110. ККУ) протирічить міжнародному законодавству ) Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Стаття 9 Свобода думки, совісті і релігії 1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. 2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Стаття 10 Свобода вираження поглядів 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. 2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Стаття 11 Свобода зібрань та об'єднання 1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. 2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави. Стаття 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 14 Заборона дискримінації Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Стаття 34 Індивідуальні заяви Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права. Стаття 35 Умови прийнятності 1. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні. 2. Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. (СБУ надсилало через свою агентуру письма – провокации до суду, щоб цим спровокувавти суд проти русинів) 3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви. 4. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.Стаття 41 Справедлива сатисфакція Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Стаття 42 Рішення палат Рішення палат стають остаточними відповідно до пункту 2 статті 44. Стаття 43 Передання справи на розгляд Великої палати 1. Упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати. 2. Колегія у складі п'яти суддів Великої палати приймає таке клопотання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення. 3. Якщо колегія приймає клопотання, Велика палата вирішує справу шляхом постановлення рішення. Стаття 44 Остаточні рішення у справі 1. Рішення Великої палати є остаточним. 2. Рішення палати стає остаточним: a) якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; або b) через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або c) якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43. 3. Остаточне рішення опубліковується. Стаття 45 Умотивованість рішень у справі та ухвал 1. Рішення у справі, а також ухвали про прийнятність або неприйнятність заяв мають бути вмотивовані. 2. Якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку. Стаття 46 Обов'язкова сила рішень і їх виконання 1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. 2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням. Стаття 50 Витрати на забезпечення діяльності Суду Витрати на забезпечення діяльності Суду покладено на Раду Європи. Стаття 53 Гарантія визнаних прав людини Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи уневажнює будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є. Стаття 58 Денонсація 1. Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію тільки зі спливом п'ятирічного строку від дати, коли вона стала її стороною, і через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони. Учинено в Римі 4 листопада 1950 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному підписантові.
Комментарии