Демьянов лаз - массовое захоронение жертв НКВД вблизи Ивано-Франковска

В июне 1941-го, отступая перед немцами, НКВД казнили всех узников Станиславской (Ивано-Франковской) тюрьмы. В 1970 году после передачи по "Радио Свобода", местный ландшафт изменили тяжелой техникой (экскаваторы, бульдозеры), чтобы помешать будущим попыткам поисков. В 1989-м были проведены раскопки, которые продолжались 40 дней. Было найдено три могилы и в них останки 539 человек, из них 129 молодых девушек - об этом свидетельствовали заплетенные косы. Большинство погибших убиты выстрелом в затылок из мелкокалиберной винтовки, для гарантии грудь многих была пронзена штыком.

ПЕРЕВОД НА УКРАИНСКИЙ ВНИЗУ ПОСТА

"По 1-й категории убыло 1000 человек. По заявлению нач. Тюрьмы г. Станислава ГРИЦЕНКО погребение произведено за пределами тюрьмы в вырытую для этих целей яму. Часть "1-й категории" погребена на территории тюрьмы также в яме."

Свидетельства местных жителей:

"Все те, что шли в лес по дрова, слышали выстрелы. По периметру леса стояли часовые и никого не пускали. К тем несчастным, что были расстреляны в лесу, подвозили расстрелянных со станиславской тюрьмы. Утром на дороге, которая вела в лес, наши крестьяне видели свежую кровь. Кровь капала из машин, перевозивших покойников. ... Люди говорили, что обреченных на смерть заставляют самим себе копать общие могилы ... ". (Григорий Федько)

"Три дня гудел трактор, а под его шум расстреливали людей. В лес привозили и расстрелянных заключенных со станиславской тюрьмы. Моя хата стоит с краю у дороги на Демьянов Лаз. Поэтому каждый день утром я видел, что вся узкая дорога окроплена кровью ... ". (Богдан Винтоняк)

"... Уже при немцах мы узнали, что в лесу есть несколько могил. Об этом было опубликовано в газете, а мы, дети, первыми побежали посмотреть, что там раскапывают. Того я не забуду, сколько буду жить! Первой нашли женщину с ребенком на руках. Она и после смерти прижимала младенца к груди ... ". (Ольга Бегун)

"... Это было примерно 4-5 июля. Я со своим братом побежал к тюрьме. ... Во дворе тюрьмы мы подошли к разрытой яме. В яме лежали трупы людей ... Когда я отошел от ямы, мы с братом побежали смотреть по камерам тюрьмы, в одной из камер было очень много крови. Там еще было несколько трупов, припертых к стенке. Когда мы прибежали ко второй камере , то люди сказали, что это был застенок. На столике у стены, лежали какие-то инструменты. Люди говорили, что это инструменты для пыток, но я к ним не присматривался. По стенам камеры была кровь. Там же стоял жестяной сосуд, похожий на ведро. Когда я заглянул в него, то увидел глаза и отрезаные уши ... Более по камерам я не ходил, так как воздух был очень тяжел и невозможно было дышать. Когда я вышел во двор, под навесом было уже несколько трупов, которые вытащили из камер. К трупам мы с братом присматривались, так как искали отца. У одной жертвы я видел, что в нос было забито два гвоздя, у другой снят скальп. У одной женщины были отрезаны груди, а у другой был распорот живот и плод ребенка лежал на ее груди. Люди подозвали нас с братом к одому из трупов и сказали, что это наш отец. У этого трупа не было глаз и отрезан нос. Некоторые трупы были черными. Люди сказали, что те жертвы убиты током ... ". (Онуфрий Бойко)

" ...

У одной женщины я видела мертвого ребенка, который наверняка родился в тюрьме. Трупы были все голыми и коричневыми, наверняка их убивали током, по крайней мере так тогда говорили взрослые. Это была ужасная картина. У многих были выкручены ноги и руки, что было явно связано не с предсмертной агонией, а со следами пыток, потому что ноги и руки практически не держались тела. У многих трупов не было глаз, вырваны языки ... ". (Мария Скрипник)

После Демьянова Лаза были еще раскопки в центре Ивано-Франковска на территории нынешнего мемориального сквера, в Посиче, в Яблунове ... В целом на Прикарпатье более 70 мест массовых захоронений жертв коммунистического режима.

На украинском

Дем'янів Лаз
В червні 1941-го відступаючи перед німцями НКВД стратило усіх в'язнів Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. В 1970 році після передачі на Радіо Свобода, місцевий ландшафт змінили важкою технікою (екскаватори, бульдозери), щоб завадити майбутнім спробам пошуків. В 1989-му були проведені розкопки, які тривали 40 днів. Було знайдено три могили і в них останки 539 людей, із них 129 молодих дівчат – про це свідчили заплетені коси. Більшість загиблих убиті пострілом в потилицю з дрібнокаліберної гвинтівки, для гарантії груди багатьох простромлені штиком.
"По 1-й категории убыло 1000 человек. По заявлению нач. тюрьмы г. Станислава ГРИЦЕНКО погребение произведено за пределами тюрьмы в вырытой для этой цели яме. Часть 1-й категории погребено на территории тюрьмы в яме."
Свідчення місцевих жителів:
"Усі ті, що йшли до лісу по дрова, чули постріли. Всюди на краї лісу стояли вартові і нікого не пускали. До тих нещасних, що були розстріляні в лісі, підвозили розстріляних із станіславської тюрми. Ранком на шляху, що вів до лісу, наші селяни бачили свіжу кров. Кров капала з машин, які перевозили небіжчиків. ... Люди говорили, що приречених на смерть заставляють самим собі копати спільні могили...". (Із свідчення Григорія Федика) "Три дні гудів трактор, а під його шум розстрілювали людей. До лісу привозили і розстріляних в'язнів із станіславської тюрми. Моя хата стоїть скраю при дорозі на Дєм'янів Лаз. Тому кожного дня ранком я бачив, що вся вузька дорога скроплена кров'ю...". (Із свідчення Богдана Вінтоняка) "... Вже при німцях ми довідалися, що в лісі є кілька могил. Про те було опубліковано в газеті, а ми, діти, першими побігли подивитися, що там розкопують. Того я не забуду, скільки житиму! Першою відкопали жінку з дитиною на руці. Вона і після смерті притискала немовля до грудей...". (Із свідчення Ольги Бігун) "... Це було приблизно 4-5 пипня. Я із своїм братом побігпи в тюрму. ... На подвір'ї тюрми ми підійшли до розритої ями. В ямі лежали трупи людей... Коли я відійшов від ями, то з братом побігли дивитися по камерах тюрми, В одній із камер було дуже багато крові. Там ще було декілька трупів, що були приперті до стінки. До другої камери коли ми прибігли, то люди говорили, що то була катівня. На столику, що був біля стінки, лежали якісь інструменти. Люди говорили, що то інструменти для катування, але я до них не приглядався. По стінах камери була кров. Там же стояла бляшана посудина, подібна на відро. Коли я заглянув туди, то побачив очі і відрізані вуха... Більше по камерах я не ходив, так як було дуже важке повітря і неможливо було дихати. Коли я вийшов на подвір'я, то під накриттям було вже трохи трупів, яких повитягували з камер. До трупів ми з братом придивлялись, тому що шукали батька. В одної жертви я бачив, що в ніс було забито два цвяхи, в іншої був знятий скальп. В одної жінки були відрізані груди, а в іншої був розпоротий живіт і плід дитини лежав їй на грудях. Люди покликали нас з братом до одного з трупів і сказали, що то наш батько. В цьому трупі не було очей і був відрізаний ніс. Деякі трупи були чорні. Люди говорили, що ті жертви вбивали струмом...". (Із свідчення Онуфрія Бойка) "... Біля однієї жінки я бачила мертву дитину, яка напевно народилася в тюрмі. Трупи були всі голі і чомусь коричневі, напевно їх вбивали струмом, в крайньому разі так тоді говорили дорослі. Це була жахлива картина. В багатьох були повикручувані ноги і руки, що було зв'язано не з передсмертною агонією, а із слідами катувань, тому що ноги і руки не держалися практично тіла. В багатьох трупів не було очей, були повиривані язики...". (Із свідчення Марії Скрипник)
Після Дем’янового Лазу ще були розкопки в центрі Івано-Франківська на території теперішнього меморіального скверу, у Посічі, у Яблунові… Загалом на Прикарпатті понад 70 місць масових поховань жертв комуністичного режиму.
Роман Круцик про "Дем`янів Лаз":

Источник 
Перевод с украинского: https://antisovetsky.livejournal.com/26475.html