==Перевод на суржик с русского...==

28 января из Украины в США депортировали уроженца Киева 55-летнего Вениамина Гоникмана. Его заочно приговорили к 65 годам заключения за торговлю стриптизершами и отмывание денег.

Гоникман под прикрытием созданной им фирмы ”Бьюти Серч Инк” поставлял в стриптиз-клубы американского города Детройт танцовщиц из Восточной Европы. Якобы заработал на этом более $1 млн. В 2006-м Соединенные Штаты объявили его в международный розыск. Гоникман сбежал в Украину. Жил на даче в селе Евминка Козелецкого района Черниговщины — под фамилией Григоренко.

В Евминке 1884 жителя. До райцентра Козелец — 25 км. До Киева — 30 минут на машине.

Между собой местные называли Гоникмана — Яковлевичем. Среди других киевских дачников-богачей он удивлял крестьян тем, что завел много необычной живности: павлина, пони, двух обезьян — шимпанзе и зеленую японскую.

— Всех детей пускал посмотреть на своих обезьян, — рассказывает 60-летняя Валентина Шурыга, соседка Гоникмана. — И жена у него добрая, Лариса звать. Ей год 40. И дочь хорошая. Такого, чтобы Яковлевич ходил в магазин по хлеб или дружил с кем-то, не было. Но к месным относился хорошо. За работу платил щедро.

— Навоз бесплатно раздавал. Даже на похороны людям деньги давал, — добавляет Галина Ильчук.

— В позапрошлом году из-за их обезьянки я думала, что уже помешалась. Смотрю — по забору мартышка зеленая ходит. А тогда скок — и ко мне в окно добиваться. Я подумала, что уже крыша поехала. Кричу дочери: ”Ты видишь обезьяну?”. Да, говорит, вижу. Тогда и я успокоилась, — вспоминает 59-летняя Нина Березовская. — Яковлевич у нас самый богатый в селе. Все на конях дорогих разъезжал. Говорят, у него в Киеве сеть ресторанов. Дочери его где-то лет 11. Она меня чуть задавила, когда каталась на квадроцикле.

В селе рассказывают историю об обезьянке, которая убежала из имения Гоникмана. Он пообещал $100 тому, кто поймает животное.

— Обезьянку ту Маша звать, — рассказывает 61-летняя Мария Жежера. — Размером как небольшая собака. Гуляла несколько дней по селу. Говорят, даже успела кого-то куснуть. Я хозяйничала во дворе. Смотрю, а она у меня на летней кухне сидит и виноград ест. И с собакой нашей перегаркивается. Я к ней: ”Не убегай, не убегай”. А она все скок да и скок. Сама такого цвета, как сушеная трава. Я за ней глазами вожу. Муж пошел по корову, хлев открыт, а оттуда молоком попахивает. А обезьянка — любительница молока, пошла на запах. Я ее и прикрыла. Перезвонила соседям Яковлевича, чтобы хозяева пришли и забрали. Приехали четверо мужчин с сачком, клеткой. Поймали ее. А я и говорю: где мои 100 долларов? Через какое-то время деньги привезли.

Дом бизнесмена на ул. Киевской — двухэтажный под красной черепицей. Поместье огорожено 2-метровым забором. Ворота закрыты. На звонок никто не выходит. Гавкает большой косматый пес. Через щель в заборе видно, что по двору ходят двое мужчин и женщина в красном костюме.

— Это рабочие-западенцы. Без разрешения хозяина не откроют, — говорит 63-летний Иван Драник. — У Яковлевича и прислуга есть — женщина-повариха, и мужчина, который все делает по хозяйству. Он привез их с собой из Киева.

В последний раз Гоникмана видели в Евминке в декабре прошлого года. Его жена с дочерью и сейчас приезжают на выходные.

Сначала в селе сомневались, что ”их Вениамин” и есть тот преступник, которого задержали и отправили в США. Но когда в теленовостях увидели фотографию, поняли — он.

А вот текст из того же источника на украинском:

”Я й кажу: де мої 100 доларів?

Через якесь врем’я гроші привезли”

 

28 січня з України до США депортували уродженця Києва 55-річного Веніаміна Гонікмана. Його заочно засудили до 65 років ув’язнення за торгівлю стриптизерками і відмивання грошей.

Гонікман під прикриттям створеної ним фірми ”Б’юті Серч Інк” постачав до стриптиз-клубів американського міста Детройт танцівниць зі Східної Європи. Нібито заробив на цьому понад $1 млн. 2006-го Сполучені Штати оголосили його в міжнародний розшук. Гонікман утік до України. Жив на дачі в селі Євминка Козелецького району Чернігівщини — під прізвищем Григоренко.

У Євминці 1884 жителів. До райцентру Козелець — 25 км. До Києва — 30 хв. машиною.

Між собою місцеві називали Гонікмана — Яковичем. З-поміж інших київських дачників-багатіїв він дивував селян тим, що завів багато незвичної живності: павича, поні, двох мавп — шимпанзе і зелену японську.

— Усіх дітей пускав подивитися на своїх обізян, — розповідає 60-річна Валентина Шурига, сусідка Гонікмана. — І жінка в нього добра, Лариса звать. Їй год 40. І дочка хороша. Такого, щоб Якович ходив у магазин по хліб чи дружив із кимсь, не було. Та до мєсних ставився добре. За роботу платив щедро.

— Гній безплатно роздавав. Даже на похорон людям гроші давав, — додає Галина Ільчук.

— Позаторік через їхню обізянку я думала, що вже помішалася. Дивлюся — по забору мавпа зелена ходить. А тоді скік — і до мене у вікно добиватися. Я подумала, шо вже криша поїхала. Кричу дочці: ”Ти бачиш обізяну?”. Да, каже, бачу. Тоді і я успокоїлася, — згадує 59-річна Ніна Березовська. — Якович у нас самий багатий у селі. Все на конях дорогих роз’їжджав. Кажуть, у нього в Києві сєть ресторанів. Дочці його десь років 11. Вона мене чуть не задавила, коли каталася на квадроциклі.

У селі переповідають історію про мавпу, яка втекла з маєтку Гонікмана. Він пообіцяв $100 тому, хто впіймає тварину.

— Обізянку ту Маша звать, — розказує 61-річна Марія Жежера. — Размєром як невелика собака. Гуляла нєсколько днів селом. Кажуть, даже успіла когось куснуть. Я поралася у дворі. Дивлюся, а вона в мене на літній кухні сидить і виноград їсть. І з собакою нашим перегиркується. Я до неї: ”Не тікай, не тікай”. А вона все скік та й скік. Сама такого цвєта, як сушена трава. Я за нею очима воджу. Чоловік пішов по корову, хлів розчинений, а звідти молоком попахує. А обізянка — любителька молока, пішла на запах. Я її й причинила. Передзвонила сусідам Яковича, щоб хазяї прийшли й забрали. Приїхали четверо мужчин із сачком, кліткою. Поймали її. А я й кажу: де мої 100 доларів? Через якесь врем’я гроші привезли.

Будинок бізнесмена на вул. Київській — двоповерховий під червоною черепицею. Помістя обгороджене 2-метровим парканом. Ворота зачинені. На дзвінок ніхто не виходить. Гавкає великий кудлатий пес. Через щілину в паркані видно, що по двору ходять двоє чоловіків і жінка в червоному костюмі.

— То робітники-западенці. Без дозволу хазяїна не відкриють, — каже 63-річний Іван Драник. — У Яковича і прислуга є — жінка-повариха, і чоловік, шо порається по хазяйству. Він привіз їх із собою з Києва.

Востаннє Гонікмана бачили в Євминці торік у грудні. Його дружина з донькою і зараз приїжджають на вихідні.

Спочатку в селі сумнівалися, що ”їхній Веніамін” і є той злочинець, якого затримали й відправили у США. Та коли в теленовинах побачили фотографію, зрозуміли — він.
http://gazeta.ua/index.php?id=370923