Стих

Морква на городі,
У саду бджола. 
Жаба на болоті
Крила розвела. 

XOче полетіти,
Тихо каже `Ква!` 
Але в небо взмити
Не дає Москва. 

Знають, знають хитрі 
Кляті москалі 
Те, що у повітрі -
Жаби - королі. 

Що, розкинув крила, 
Мов зелений птах 
Цілий день парила б 
Жаба в небесах. 

Що могла б дістати 
Навіть до зірок, 
Що створив літати 
Жаб зелених Бог. 

Але щось тримає, 
Тягне до трави. 
Жаба точно знає –
То рука Москви.

 

В ній залізні пальці,
Як кільцем взяли. 
Тримають за лапи 
Жабу москалі...
 
Кажуть, що не треба.
Кажуть: `Ти – лайно!` 
Але цілить в небо 
Жаба все одно.
 
I Xоча минають 
Ці тяжки часи, 
Досі заважають 
Жабі руські пси. 

Годі, кляте стерво,
Золота Москва, 
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива! 

Жаба ще порине 
В синю далечінь, 
Бо немає нині 
Краще жаб створінь.