Ой, ти, дівчино

Ой, ты дивчина, крепкий орешек,

Перед тобою в чём же я грешен?

Что же уста твои, словно молитва,

А твое слово - острая бритва?

Что ж твои очи чаруют тем жаром,

Что запалил моё сердце пожаром?

2

Ох, эти очи, темнее ночи.

Кто в них засмотрится, солнца не хочет.

Что же усмешка твоя, как насмешка,

Ласкою манит, сердце мне ранит?

Ой, ты дивчина, ясная зоря,

Ты - мои радости, ты - мое горе!

3

Ой, ты дивчина, крепкий орешек,

Перед тобою в чём же я грешен?

Только увижу я, сердце теряю.

Как без тебя мне прожить я не знаю?

Ты - мои радости, ты - моё горе.

Ой, ты дивчина - ясная зоря !

Комментарий удален модератором

Причарувала моє серденько,

Причарувала мою ти душу,

Тепер до тебе ходити мушу.

Ой, ти, дівчино зарученая,

Чого ти ходиш засмученая?

Ой, ходжу, ходжу засмученая,

Що не по правді зарученая.

Ой, ти, дівчино, словами блудиш,

Сама не знаєш, кого ти любиш.

Ой, знаю, знаю, кого кохаю,

Тільки не знаю, з ким жити маю.

Тільки не знаю, з ким жити маю.

Ой, знаю, знаю, із ким кохаюсь,

Тільки не знаю з ким повінчаюсь.

Вийду на поле, гляну на море,

Сама ж я бачу, що мені горе.

Сама ж я бачу, чого я плачу,

Свого милого більш не побачу.

Буду стояти на тім камені,

Поки не прийде милий до мене.

Буду терпіти велику муку,

Поки не скаже: "Дай, мила, руку".

Де я з миленьким мала забаву.

З різного цвіту вінки сплітала,

Біленьким личком всіх чарувала.

Ти присягався передо мною

Будь моїм мужем, а я — жоною.

Не щира була присяга твоя,

Буду казати світу цілому.

Буду казати світу цілому,

Щоб він не вірив нігде нікому,

Бо я самая теє узнала,

Коли невірного вірно кохала.

Бо я самая теє узнала,

Коли невірного вірно кохала.

Кого любила, той за дверима,

Кого не знала, мужем назвала.