А правда ж, Небесна Сотня вам більше не болить?

Скажіть, а правда ж, Небесна Сотня вам більше не болить?
Коли ви проходите по Інститутській, ви сприймаєте ті фотографії та груди бруківки, ті брудні пластмасові будівельні шоломи просто як пам’ятники, і у вас пролітає думка, що непогано було б на цьому місці звести якийсь нормальний меморіал, а потім відволікаєтесь і йдете далі у своїх справах?.. Правда ж, ви на загал позитивно оцінюєте реформи в країні, вважаєте, що все йде хоч і повільно, хоч і з проблемами, але в правильному напрямку, у вас напоготові кілька вбивчих прикладів успішних державних впроваджень, а коли вам у відповідь згадують про Небесну Сотню, ви відчуваєте роздратування, наче від заїждженної пластинки, наче вам доводиться сперечатися із скигліями, які ніколи нічим не будуть задоволені.
Правда ж, ви відчуваєте, що за таємницею розстрілу Небесної Сотні стоять якісь надзвичайні обставини, і в глибині душі відчуваєте, що коли вже керівництво держави мовчить на цю тему, то у нього є вагомі причини, які будуть відкриті пізніше, не зараз, а в свій час, і тільки дешеві популісти, які здатні лише горло дерти і критикувати, ні сіло ні впало піднімають цю тему, вносячи розбрат та створюючи внутрішню напругу у суспільстві, яке повільно й успішно долає наслідки революції та війни?..

Правда ж, ви підозрюєте, що оті вічні революціоери, які не вміють замовкнути, не вміють підкорятися цивілізованим правилам, які вимахують іменами Небесної Сотні, ніби дурник писаною торбою, швидше за все, співпрацюють з окупантами, і цілеспрямовано підривають автортет влади, розгойдуючи суспільство перед загрозою вторгнення?..
Правда ж, ви вже заспокоїлися, вже помірковано визнаєте, що жорстокість на Майдані була обопільною, що багато міліціонерів потім спокутували свою провину в АТО, і ворушити зараз старе неправильно, особливо у військовий час, та ще й стосовно військових спеціалістів, які так потрібні країні?
Правда ж, ви вже навіть змирилися, що смерть Небесної Сотні стане черговою історичною таємницею типу вбивства Кеннеді, і відчуваєте, що ця таємниця, можливо, і мусить бути таємницею, заради вищого державного блага, яке неочевидне простим громадянам, зате твердо осягнене керівниками, які взялися за таку важку і невдячну справу, як докорінні реформи?
Дмитро РІЗНИЧЕНКо