МАБУТЬ ПОРА

У нас надія лиш одна!

Війна, борги і злидні всюди,
Крадуть, гребуть чужі приблуди,
А геть затурканий народ
Їм заглядає нишком в рот
В надії – раптом краще буде!

Дарма! Надія лиш одна –
Щоб якось не зійти з ума,
Потрібно в руки зброю брати
І нишком різати , вбивати,
Бо все одно життя – тюрма!

І хай не брешуть нам вухаті,
Що хазяйнують нашій хаті -
Що ніби хан той, чи царьок
З Майдану, вивчивши урок,
Готовий нам війська припхати!

Йому сьогодні не до нас,
Бо він по вуха вліз в Дамаск
І хоч війна його спасіння,
Та Магометове насіння,
Зірве засиджений Кавказ

І хай не ліплять застороги,
Що не дадуть нам допомоги…
Бо Захід любить лиш себе,
Тому й відсотки з нас гребе.


В нас різні з Заходом тривоги!

То може все таки до бою
Повстанемо разом з тобою?
Але ж не хочеш, бачу, ні !
Бо тепло й зручно у лайні
Дітей ростити для запою !

Тоді не скигліть, не стогніть,
В кулак поплачтесь і мовчіть !
‘’ Як жити далі? ‘’ - не питайте,
Рабами мочки шкандибайте,
Для рабства діточок ростіть…

Чешіть свої тупі лоби
І мочки ,зібрані торби,
Кладіть на плечі, та й в дорогу,
Чужому, помолившись богу,
Ладнайте в чужині гроби!

А ми, хто лишимось, з жінками
(В важкі часи вони скрізь з нами)
Ногами збитими , в росі
Підемо по землі - Русі
З святими гострими ножами…