Вангування

Водохреща на Грушевського... 

Щось змінилось для мене у цей день два роки тому. Раптово і зненацька, ніби чиясь рука переключила тумблер, показавши, де закінчується морок і починається світло. Або, може, то подіяв той невідомий газ, яким накрило мене і мого оператора, Вадика Ревуна. Так добряче ковтнули ми його тоді, що потім серед ночі було трохи роботи ескулапам.


І, коли «чорні шоломи» відкрили вогонь по натовпу, - тоді ще пластиковими кулями, - я подивився в очі другові і сказав: «Вадиме, у нас буде війна». Він мовчки кивнув своєю головою. Посмішка зійшла з його зазвичай усміхненого обличчя.
Дотепер не знаю, що змусило мене вимовити ці слова - логіка, інтуіція, видіння. Нажаль, вони справдилися. Але сьогодні, вітаючи старого товариша, я почув від Вадима зовсім інші слова: «Знаєш, друже, буде й мир!»
Гарних всім свят!

Andriy Tsaplienko