Конституция Украины

Оборона Украины, защита ее суверенитета, территориальной целостности и неприкосновенности возлагаются на Вооруженные Силы Украины. 

Обеспечение государственной безопасности и защита государственной границы Украины возлагаются на соответствующие воинские формирования и правоохранительные органы государства, организация и порядок деятельности которых определяются законом. 

Вооруженные Силы Украины и другие военные формирования никем не могут быть использованы для ограничения прав и свобод граждан или с целью свержения конституционного строя, устранения органов власти или препятствования их деятельности. 

Государство обеспечивает социальную защиту граждан Украины, находящихся на службе в Вооруженных Силах Украины и других воинских формированиях, а также членов их семей. 

На территории Украины запрещается создание и функционирование любых вооруженных формирований, не предусмотренных законом. 

На территории Украины не допускается расположение иностранных военных баз

 

_{СТАТТЯ 60 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 2013: СТАТТІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ}

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

 

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Коментар статті Конституції: 

Відповідно до чинного законодавства видання і розпоряджень та наказів є однією з форм реалізації І владних повноважень посадових осіб. Ними є - особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи ор-ганізаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Розпорядження - це правовий акт. який має владний характер та видається в межах повноважень, наданих посадовій особі чи державному органу. Наказ являє собою правовий акт управління, який ви-дається на основі діючого законодавства та актів вищестоящих органів відповідними керівниками мініс-терств, відомств, підприємств, установ та організацій. Ці акти можуть мати індивідуальний або нор-мативний характер.

Розпорядження та накази мають бути законними, чіткими, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно і в строк. Вони є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами, яким ці накази чи розпорядження безпосередньо адресовані. Невиконання правомірного розпорядження чи наказу тягне за собою певний вид юридичної відповідальності.

У випадку, коли віддані розпорядження чи накази суперечать діючому законодавству, вони мають бути негайно приведені у відповідність до останнього або відмінені особою, що їх віддала, чи вищестоящою посадовою особою. Це положення стосується також і явно злочинних розпоряджень та наказів, тобто таких правових актів, дія яких спрямована на вчинення злочину. При цьому особа, що їх віддає, а також особа, що їх виконує, повинні усвідомлювати злочинний характер цих правових актів.

Ніхто не має права примушувати особу виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, і ніхто не зобов'язаний їх реалізовувати. Наприклад, згідно з п. 10 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, який затверджено Указом Президії Верховної Ради УРСР 29 липня 1991 р., в разі одержання неправомірного наказу підлеглий зобов'язаний негайно доповісти про неправомірність наказу особі, що його віддала. В разі підтвердження наказу - не виконувати його, а доповісти старшому прямому начальникові.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу в залежності від характеру ско-єного правопорушення та його наслідків винна особа може бути притягнута до того чи іншого виду юри-дичної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Подробнее:http://kodeksy.com.ua/ka/konstitutsiya_ukrainy/statja-17.htm