Позитивно впливають на московію лише її воєнні поразки.

На модерации Отложенный

Наші сподівання на революцію в московії - марні.

Революції ніколи не перемагають в московії.

Буває, москалям вдаються внутрішньорежимні змови, але через них погане замінюється на гірше (москалі, будучи улюбленим народом сатани, завжди прагнуть примножити зло).

Наприклад, Катерина ІІ провадила агресивнішу зовнішню та жорстокішу внутрішню політику, ніж її чоловік прозахідний Петро ІІІ, якого вона вбила.

Олександр І вбив свого батька, прозахідного Павла І, й одразу заходився воювати проти прогресивної Європи.

Лютнева "революція" була змовою здійсненою монархічними фракціями Держдуми, командуючими фронтів, військово-промисловими комітетами, тобто, оптимізацією режиму. Вона завершилася, як і всі змови в московії, утвердженням гіршого режиму (більшовиків).

Політбюро усунуло Хрущова й поставило до влади реакціонера Брєжнєва.

Єльцин підсидів Горбачова й напав на Чечню, а потім змайстрував Путіна.

В московії іноді вдаються лише революції проти революціонерів, тобто контрреволюції.

Наприклад, бунт злобних москалів проти царя Димітрія та цариці Марини, тобто, проти козаків і поляків, які (через інтервенцію) повалили старий режим і змагали докорінної революційної перебудови варварського московського суспільства на цивілізоване польське.



Революція народовольців (більшість українці) потерпіла поразку, але вони таки вбили царя-реформатора Олександра ІІ. Його наступник, Олександр ІІІ був гіршим і для революціонерів і для українців (втім, це геть не означає, що царя не треба було вбивати).

Жовтнева революція повалила тимчасовий уряд, який складався з революціонерів з кращою революційною репутацією, ніж та, що була в більшовиків.

Позитивно впливають на московію лише її воєнні поразки. Вона змінюється на краще лише під зовнішнім тиском - військовим, економічним або культурним, якщо він підкріплений військовим.

Радянський союз розвалився від програшу у Холодній та Афганській війні. Ерефія розвалиться від поразки в Енергетичній та Українській війні.

 Нам варто сподіватися лише на власну артилерію, тротил наших кавказьких братів та економічний диктат наших американських друзів. Амінь.  

  

Дмитро Корчинський