СВЯТКОВЕ

   Коли зі сходу повертаєшся до Києва не відчувається, що в Країні війна - таке доводилося чути багато разів від ображених волонтерів й обурених комбатантів.  

  У Києві справді багато свинства, проте, війни нам вистачає на сході, у Києві ми відпочиваємо, отже тут має бути весело. Війна має відчуватися лише в урядових будівлях, а не на вулицях.  

  Скажу більше, навіть у Маріуполі не відчувається, що фронт - в кількох кілометрах від поштамту. Коли обстрілювали передмістя, в центрі справляли весілля, ніхто особливо не переймався можливістю спіймати міну замість весільного букету. Навіть павлопольці, через голови яких ми перестрілюємося з москалями, побутують так, ніби війна за тисячу кілометрів від них.

 

  Така природа людини - вона не хоче повсякчас у своїй пам'яті утримувати смерть. Браття, ця війна назавжди ( бо вона не припиниться допоки остаточно не добито московію, а потім ретельно не знищені недобитки). Обов'язково приділяйте їй час, воюйте й допомагайте тим, хто воює, але поза нею співайте і кохайте. Не істерикуйте. Ставтеся до життя, як працьовиті селяни: є час розкидати каміння й час збирати його, час гнати самогон і час ходити до церкви, час різати свиню і ... втім різати свиней - завжди на часі.  

  

Дмитро Корчинський