Открытое письмо семьи Карпенко в программу «Шустер Live»

Любий Савік! Дорогенький!
Вас віта моя сім’я!
Наше прізвище Карпенко,
Пише лідер, тобто я.
Звусь Петро. Ми Вас безмежно
Поважаєм (кум і зять
Навіть «шустерозалежність»
Трошки стали відчувать).
І тепер нам дуже прикро,
Що за, вибачте, фігня?
Ми по Першому вже звикли
З піплом хавать Вас щодня.
Ви в своєму ділі майстер.
Скільки ж рідкісних злодюг
Ми побачили у вас там!
З кожним Ви – неначе друг.
Хоч маньяк! Дасте Ви слово,
Хоч би й підором було!
Тиждень, другий… Все! Готово!
Любимо оте мурло!
Вірим, що він – муж державний
І що інших в нас нема…
Це Ваш дар – шустренько, вправно
Просувати до керма.
І при тому – безкорисно,
Без відкатів чи доплат!
(Зять сказав, а зять мій, звісно,
Знає все, бо Ваш фанат).
Тільки Вам заглянем в очі –
Настає, немов гіпноз:
Тільки Вас ми слухать хочем
(І погоди ще прогноз).
Повна, як гранчак, по вінця
Тільки Вами голова,
І «маленьким українцем»
Кожний себе відчува.
Ну, а Ви, як Батько, Гуру,
Нас, покликавши в свій храм,
Європейськую культуру
В пику тикаєте нам.
Якось тут дружина плаче,
Хоч живемо залюбки,
Після шустер-передачі
Сон побачила важкий.
Наче я, вона і діти
У лікарні лежимо,
Лікарі там, як бандити,
Нас ганяють, мов те «чмо»…
Раптом серед крові й бруду
(Галя крикнула: «Невже?!»)
Ви заходите і груди
Всім нам ріжете ножем!
І в глибини, прямо в душі,
З велетенського мішка
Нам туди «бараків», «бушів»
Ваша кидає рука,
Любих серцю «тягнибоків»,
Милу тітоньку Ештон,
«Сантаклаусні», широкі
Ваші рухи… Тільки сон
Став зникати. Коломойський
Промайнув, довів до сліз
Мою Галю…«Узбагойся!» –
Ще й кажу на інгліш: «Пліз!
Не лякайся тої жуті,
Не кусай собі губи,
То вночі приходив Путін
І Галюні поробив!
Савік – любка, Савік – киця,
В нього студія крута…»
Розумію, не годиться,
Так розтягувать листа.
Все! Кінчаєм, лиш два слова
Скажем урядові так:
Савік Шустер – це основа,
Ми без нього – ну ніяк!
Можем жить без сала, риби,
Правда хай мине наш край,
Та й життя нам не потрібне,
Нам потрібен «Шустер Live»!
І будь ласка, щоб без травми,
Серце, Савік, бережи!
В світі є Непал, Зімбабве,
Телебачення Фіджі!
Ваш талант їм знадобиться:
Налагодьте агітпроп
І «маленьких зімбабвійців»
Просувайте до «європ».
Під кінець згадався Ленін,
І хоч в нас не комунізм,
Та сім’я наша Карпенок
Ось придумала девіз.
Щоб життя здавалось гарним,
Треба кожній нації:
ПОВНА ВЛАДА ОЛІГАРХІВ
ПЛЮС ШУСТЕРІЗАЦІЯ!

Перевод:

Дорогой Савик!

Дорогой!
Вас вита моя семья!
Наша фамилия Карпенко,
Пишет лидер, то есть я.
Звусь Петр. Мы Вас бесконечно
Поважаєм (кум и зять
Даже «шустерозалежність»
Немножко стали чуют).
И теперь нам очень обидно,
Что за, простите, фигня?
Мы по Первому уже привыкли
С піплом хавать Вас ежедневно.
Вы в своем деле мастер.
Сколько же редких ворюг
Мы увидели у вас там!
С каждым Вы - как друг.
Хоть маньяк! Дадите ли Вы слово,
Хоть бы и пидором было!
Неделя, вторая... Все! Готово!
Любим то мурло!
Полагаем, что он - человек государственный
И что других у нас нет...
Это Ваш дар - шустренько, ловко
Продвигать к рулю.
И при том - бескорыстно,
Без откатов или доплат!
(Зять сказал, а зять мой, конечно,
Знает все, ибо Ваш фанат).
Только Вам заглянем в глаза -
Наступает, словно гипноз:
Только Вас мы хочем слушать
(И прогноз погоды еще).
Полная, как стакан, доверху
Только Вами председатель,
И «маленьким украинцем»
Каждый себя чувствую.
Ну, а Вы, как Отец, Гуру,
Нас, позвав в свой храм,
Європейськую культуру
В морду тыкаете нам.
Как-то здесь жена плачет,
Хоть живем с удовольствием,
После шустер-передачи
Сон увидела тяжелый.
Как будто я, она и дети
В больнице лежим,
Врачи там, как бандиты,
Нас гоняют, как то «чмо»...
Вдруг среди крови и грязи
(Галя крикнула: «Неужели?!»)
Вы заходите и грудь
Всем нам режете ножом!
И в глубины, прямо в душе,
Из гигантского мешка
Нам туда «бараков», «бушей»
Ваша рука бросает,
Милых сердцу «тягнибоков»,
Милую тетушку Эштон,
«Сантаклаусні», широкие
Ваши движения... Только сон
Стал исчезать. Коломойский
Промелькнул, довел до слез
Мою Галю...«Узбагойся!» -
Еще и говорю на инглиш: «Плиз!
Не пугайся той жуті,
Не кусай себе губы,
То ночью приходил Путин
И Галюні сделал!
Савик - любка, Савик - киса,
У него студия крутая...»
Понимаю, не годится,
Так розтягувать письма.
Все! Кінчаєм, лишь два слова
Скажем правительственные так:
Савик Шустер - это основа,
Мы без него - ну никак!
Можем жить без сала, рыбы,
Правда пусть пройдет наш край,
Да и жизнь нам не нужна,
Нам нужен «Шустер Live»!
И пожалуйста, чтобы без травмы,
Сердце, Савик, береги!
В мире есть Непал, Зимбабве,
Телевидение Фиджи!
Ваш талант им понадобится:
Наладьте агитпроп
И «маленьких зимбабвийцев»
Продвигайте до «европ».
Под конец вспомнился Ленин,
И хоть у нас не коммунизм,
И семья наша Карпенок
Вот придумала девиз.
Чтобы жизнь казалось хорошим,
Надо каждой нации:
ПОЛНАЯ ВЛАСТЬ ОЛИГАРХОВ
ПЛЮС ШУСТЕРІЗАЦІЯ!

Ян Таксюр