Ностальгія, що дорого коштує


Трясця тобі, маргінальний облудо з вибуховим пристроєм в грудях та літрою самогону в області, що трохи нижче гідності. Довжелезна черга з пустими авоськами за "упоительним" щастям в магазин, де тьотя Маруся-краса, зеленего змія коса, отоварює квитки до історичної драми з комедією. Продавчиня - в обіймах залізної клітки, в неї стратегічний товар - горілка-нафтовка, від якої навіть поляки морщаться та плюються, а ми тащимось, бо в нас поки що немає, з чим порівнять цю водицю для забуття.

Йде 89 рік. Епоха важкого на душі каменя, що котиться на великій швидкості у прірву. Завтра буде не рай. Завтра буде перелом. Про рай під гастрономом вже всі забули. Актори театру абсурду незабаром стануть перекоти-полем, щоб окремо від збанкрутілої держави шукати собі ролі. Хтось в паралельній реальністі, з якої вже не повернуться ніколи, а хтось в накопиченні капіталу з чужих людських доль. Бізнес не пахне. Бізнес робить з людини спочатку цабе, а потім тварину з однією кнопкою, до якої прикипає великий палець правої руки. Тварина безперестанку тисне на неї і отримує задоволення матеріального плину, допоки не отямиться аж на тому світі.



Отаким був той ссср у своїй завершальній формації. Недолугі мрійники тепер плачуть, мов на поминках. Їм треба велику країну з гіпнозуючими амбіціями. Вони не розуміють, що в координатах, не сумісних з однією окремою думкою, швидко зникають салямі та шоколадні цукерки від "Рошен", і починається розподіл на скромні пайки.

Спочатку була ковбаса... По 2. 20.

Курс на відновлення - кожному по сто рублів на рило. Потім - "Ми жилі в вєлікой странє. Давай єйо обратно". Потім автомат Калашнікова як головна рушійна сила. Замість ковбаси - поїзди з втікаючими наївними людьми-древками для кочуючих ідей на захід, туди, де вєлікой страной і не пахне...

Становлення нації, патріотизм, символіка... Все так, але це не головне. Це тільки обгортка. Війна йде між низькими та високими вібраціями. Розрив між ними став настільки великим, що погляд в минуле та бажання рухатися вперед вже не можуть існувати разом. Це битва двох діаметрально різних світоглядів. І в цій битві (треба) кожен робить вибір.