В новой Киевской власти окопались извращенцы, педофилы?

СКАРГА

подана на постанову старшого слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 18.02.13р. Шость А.Ю. про закриття кримінального провадження №12013220530000255

                14.01.13р. мною подано заяву про кримінальне правопорушення за ст.ст.152-156,302 КК України (додаток 1), яке було зареєстровано в ЕРДР 07.02.13р. про що надано мені відповідний витяг (додаток 2).

В своїй заяві я виклав декілька клопотань, у тому числі і допитати осіб перелічених до вказаного злочину, долучив докази і посилання на відео (додаток 3), вказав осіб порушників прізвища, яких мені було відомо (Аваков, Кирш, Кричко).

07.02.13р. дав слідчому працівнику додаткові пояснення, надав посилання на докази факту правопорушення, а також заявив ще декілька клопотань.

Але, ні в першому разі, ні в другому разі, слідчий не вирішив мої клопотання в процесуальній формі і в спосіб, як передбачено ст.ст.110,220 КПК України, пам’ятку про мої права не надав,як вказано в ст.56 КПК України, на жодну слідчу чи процесуальну дію мене в порушення ст.ст.56,111,112 КПК України не запросив, за моєю участю не провів. Що в цілому усі зібрані докази по цьому провадженню ставить нанівець, відносить їх до недопустимих, та на яких неможливо ґрунтувати свої рішення, ні слідчому, ні прокурору, ні суду.

01.04.13р. мною знайдено в поштовій скриньці листа (додаток 4), в якому було вкладено постанову від 18.02.13р. про закриття кримінального провадження (додаток 5), а також мотивовано тим, що згідно АДБ особу яку спонукали вступати до інтимного зв’язку, «що в ході проведеного досудового розслідування за фактом ухилення від сплати аліментів не було зібрано достатньо даних, які вказують на наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисного легкого тілесного ушкодження» постановив великий слідчий кримінальне провадження закрити ?! Чи то з глузду з’їхала Шость А.Ю., чи захворіла, чи розум не думав, що руки друкували.  «Змішалися в купу коні люди», та ні це не слова великого письменника Лермонтова, це слова Шость А.Ю., яку потрібно гнати з органів МВС брудною мітлою під зад.

А навіщо мені холодильник, якщо Шость не курить. Собака гавкнула пішла, а бабку Ігорем зовуть. О то такий набір суповий у матеріалах кримінального провадження.

Розкажіть мені не розумному, яким чином склад злочину за розбещування неповнолітніх, звільняє від відповідальності за не сплату аліментів ?! Яким чином зв’язані аліменти з розтлінням малолітніх, а несплата аліментів з умисними тілесними ушкодженнями ?!

Понабирали дурнів до органів МВС, а тому нічого дивуватися, що злочин на злочині, нема відповідальності.

Тому обчислення строків згідно ст.ст.115-117,304 ч.1 КПК України починається з дати отримання чи коли особа узнала про оскаржуване рішення - постанову з 01.04.13р. або строк повинен бути відновлений з поважних причин, як пропущений не від моєї волі чи бажання.

 В ході досудового розслідування слідчим не вирішено жодним чином мої клопотання, а тому я не мав можливості задавати запитання допитуваним особам, щоб надати докази наявного складу злочину, жодна з перелічених мною осіб слідчим не допитана (Аваков, Кірш), що вказує, що досудове слідство проведено не в повному обсязі, а тому і не об’єктивне.

Допит осіб проводився з порушенням ст.ст.111,112 КПК України, мене не повідомляли належним чином, що унеможливило надання мною зустрічних запитань, вказати на інші докази, які суперечили показанням осіб, тощо.

Відповідно до ч.6 ст.110 КПК України постанова повинна друкуватися на фірмовому бланці, а в нашому випадку вона не на такому, що вже є формальною підставою для скасування цього шедевру слідчого.

Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватись лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури. Належна правова процедура кримінального провадження – це встановлений КПК України порядок дій органів, що ведуть провадження, та його учасників, реалізація ними своїх прав і обов’язків у визначених законом межах. Правова процедура є належною, коли вона ґрунтується на законі й є доступною як в інформаційному плані (ознайомлення учасників провадження з суттю відповідної процедури, їх правами і обов’язками під час її здійснення, результатами тощо), так і фактичної реалізації особами кримінального провадження. Належна правова процедура включає в себе дотримання засад (принципів) кримінального провадження, процесуальних засобів і способів їх реалізації, процесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального процесу та прийнятих законних, обґрунтованих і справедливих рішень. 

Відповідно до ст.ст.2,7,9 КПК України розслідування повинно було б відбутися з здійсненням засади законності, що передбачає всебічне та повне дослідження обставин кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.223 КПК України слідчий повинен вжити необхідні дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчих дій є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно ст.284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Визначення повноваження слідчого та прокурора обумовленні тим, що прокурор, слідчий зобов’язані підкорятися чинному кримінальному процесуальному законодавству, а саме вони згідно ст.ст.2,6,9,25,91,92 КПК України зобов’язані всіма засобами, що є в їх розпорядженні, забезпечувати охорону прав і свобод людини та громадянина в кримінальному провадженні; вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила; виходити в своїй професійній діяльності з засади законності та приймати рішення відповідно до вимог законності та обґрунтованості, в силу яких які-небудь прийнятих ними рішень, що обставини справи об’єктивно та повно досліджені. Будь-які положення, що припускають звільнення прокурора чи слідчого від виконання цих обов’язків, КПК не містить.     

Відповідно до вимог ст.92 КПК України доказування правомірності прийнятого рішення покладається на слідчого.