Вот, откуда ноги растут!

Майдан, валютна криза, борги перед Газпромом, показова втеча Азарова, олімпійська самотність Януковича – ці речі, здавалося б, не поєднуються. Проте вони мають дуже багато спільного. Варто лише подивитися на свіжі події під іншим кутом зору, і побачите, що їх поєднує конкретна сума – $3 млрд.

Як поцупити півмільярда

Мабуть, Путін вважав себе дуже спритним, коли обіцяв Януковичу $15 млрд кредиту. Аякже, це ж виглядало як дружня допомога братської держави – чудовий піар. А позатим гроші надавалися під відомі політичні та економічні умови. Вони мали повернутися до господаря двічі: спочатку в якості розрахунків України за газ, а потім – у вигляді тіла кредиту і відсотків. Але чи думав Путін, що його розведуть, мов вокзального лоха?

Після московських переговорів 17 грудня події перенеслися в Україну. Досить швидко Росія виділила перший транш в розмірі $3 млрд, проте українська економіка їх не відчула. Натомість на валютному ринку почала падати гривня. Обвал ринку прийшовся на останній тиждень січня –  перший тиждень лютого 2014 року. Та ще до цього НБУ наштампував гривні, яку певні (чи не наближені до «Сім’ї»?) банки отримали через рефінансування. Отримавши ресурс, вони почали скуповувати на міжбанківській валютній біржі валюту, яку їм люб’язно продавав НБУ за неринковим курсом. Дешеві долари свої банки негайно перепродавали вже за ринковим курсом. За «блатними» банками потягнулися спекулянти, виник штучний ажіотаж і, як наслідок, гривня обвалилася.

Якщо забути про пільговий курс НБУ, це виглядало ніби звична інтервенція. Проте обсяги продажів були небаченими для підтримки гривні. Лише 30 січня обсяг продажу валюти збільшився на $282,81 млн і склав 3446 млн, зокрема, в доларах США – 3039 млн.

Скільки точно заробили на схемі свої люди, сказати важко. Але для України це, безперечно, була афера століття. За оцінками експертів, хтось поклав до кишень від $300 млн до $500 млн. – нечувано, враховуючи стислий відтинок часу на оборудку. І це не завдяки бізнес-талантам, а тому, що діячі Арбузов, Соркін та інші використали адміністративні важелі.

Проте НБУ цього виявилося мало і регулятор «стабілізував» ним же створену ситуацію, втримавши гривню. Терміново і незаконно (чому є багато свідчень) він видав постанови №№ 48 і 49. Серед іншого, там містилися обмеження за термінами купівлі банками іноземної валюти за дорученням клієнтів – підприємств і компаній. З огляду на левову частку торгівельних операцій України з Росією, це означало, що від обмежень перш за все постраждали російські компанії-експортери.

Хоча б тому, що не могли своєчасно отримати валюту для проведення операцій. Щоправда, тимчасово. Але ж час – то гроші.

А тепер про наслідки 

Тепер стає зрозумілим холод відчуження довкола Януковича з боку Росії. Під час Олімпіади в Сочі чутливі до сигналів Кремля ЗМІ просто вирізали українського президента з ефіру – начебто його не було. Путін не зрозумів пориву колеги: домовлялися про одне, а Віктор Федорович вчинив по-своєму – набив чужими грошима кишені. А тут ще й власні бізнесмени волають про клятий НБУ.

Три мільярди російського кредиту справді розчинилися бозна-де – мабуть, лежать у швейцарських банках. А борги Нафтогазу перед Газпромом, які мали віддати за рахунок кредиту, залишилися. Вони навіть збільшилися – з $ 2,63 млрд. до $ 3,3 млрд. І перспективи їхнього погашення туманні.

До речі, тепер зрозуміла поведінка Миколи Азарова. Після відставки він мав виконувати обов’язки  прем’єра, проте пішов взагалі і навіть вилетів до Відня. Вочевидь він знав про витівку младоолігархів, але не захотів бруднитися, добрі стосунки з сусідами були важливіші. 28 січня, відразу після відставки, він мав телефонну розмову з російським прем’єром Медведєвим, в якій підтверджував факт звільнення і пояснював, чому пішов.

А ось людина, яка прикривала оборудку, вчинила з точністю до навпаки. Згідно указу президента, Арбузов став в.о. голови уряду і отримав всі прем’єрські повноваження. Далі він діяв шаблонно: переклав відповідальність за обвал гривні на акції протесту, мовляв, політична нестабільність тисне на ринок готівки. Сказано було на тлі перемир’я між Майданом та владою. На той час гроші посилено акумулювалися, щоб «заробити», навіть «тітушкам» перестали платити.

Як відомо, жадібність до добра не доводить. Після того, що трапилося, ані Росія, ані Захід грошей Януковичу не дадуть. Та й хто при своєму розумі дасть, пам’ятаючи про завжди голодну «Сім’ю»?

В США та ЄС остаточно втратили довіру до  чинної української влади. Там розглядають можливість надання Україні фінансової підтримки виключно за умови появи нового уряду і під гарантії Конституції 2004 року. В контексті, звісно, чується: інакше вкрадуть.

Росія – туди ж. Математичну залежність кредиту від погашення боргу перед Газпромом підтвердив міністр фінансів РФ Антон Силуанов. Нещодавно він заявив, що Москва виділить Києву другий транш кредиту на суму $ 2 млрд. лише після виконання українською стороною зобов’язань щодо розрахунків за природний газ.

А взагалі в певному сенсі слова Силуанова не варто брати всерйоз. Насправді питання в тому, чи захоче Путін наступати на граблі втретє. Здається, що ні – на президента РФ не схоже. Проте, щось же він мусить робити. Довго чекати не доведеться: 23 лютого олімпійський Сочі спорожніє і ми побачимо, чи ангельське у ВВП терпіння.