Львов. Еврокурбан-байрам
Только что в магазинчике две знакомые продавщицы – блондинка за 30 и медноволосая около 20-ти. По радио передают последние новости с киевского и львовского еврокурбан-байрамов – вместе сотни тысяч этнических украинцев требуют Европы. Блондинка:
- І що ви на це скажете?
Обращаююсь к ней по имени, улыбаюсь:
- …, ви ж знаєте мою національність….
- Знаю! Мене цікавить не ваша національність, а ваша думка.
- Окей. Я б не заперечував стати європейцем, але не вірю у наше європейське майбутнє. Україна не буде в Європейській Унії. Ніколи.
Блондинка пожимает плечами:
- Ото й мені так здається….
От кассы отрывается медная:
- Я вже точно в Європу не попаду.
Теперь её называю по имени:
- А вам, …., гріх таке казати. З нашою різницею у віці «під полтіннік» цілком можете розраховувати.
Она с сомнением качает головой, но в это время заходит знакомая блондинки с дочкой лет 12, они начинают оживленно беседовать.
Вежливо дякую и удаляюсь.
Комментарии