Всім народам і кожній людині

На модерации Отложенный

ВСІМ НАРОДАМ І КОЖНІЙ ЛЮДИНІ

МІЙ ЩЕМНИЙ ПЛАЧ, МОЄ ПОСЛАННЯ...

СПАСІТЬ, БО НЕВИМОВНИЙ БІЛЬ У СПИНІ.

СПАСІТЬ - ХАЙ БІЛЬ НАРЕШТІ ПЕРЕСТАНЕ.

 

В темниці плачу  і  кляну...

Схватили лихі люди

і запроторили на глум,

Сказали - більш не будеш.

 

Я їх пізнала: вони з гір,

Що пилом сиплять землю.

Там не блищить в них Синевір

І не росте  Говерла.

 

Там України в них нема

З садочком  і  хрущами.

Робота в них немов тюрма-

в землі довбати камінь.

 

Я їх жаліла та проте

Сьогодні мені лячно,

Що серце  вже до них пусте,

Нічого  в нім  не бачу.

 

Там лише той, байбак один,

Здоровий як  Говерла.

Він Україну  прихопив,

але вона не вмерла.

 

Вернуться ще мої часи

і я  прийду з косою.

Я їм не дам уже рости.

Зроблю з них купу гною.

 

Я зроду катом не була.

Та  якби катувала.

Я б роздяглася догола,

Лягла б - і не давала.

 

Нехай би бігав і просив

І обіцяв завзято,

Що ради оції краси

Продасть і маму й тата.

 

І що віддасть усе, усе...

Життя і рідний край...

Я б тільки хмурила лице

На кожне його "дай".

 

Я б мучила до сліз його,

Сміялась би манірно...

Тягнула б ніжно так - ого,

А хто вкрав  Межигіря.

 

Ти думаєш, що я оце

Тобі щось показала.

Я відірву тобі яйце,

Що ти зїв моє сало.

 

А друге кину у окріп...

Хоч знаю - цього мало...

Я знаю, що це буде  гріх,

та я б ТАК катувала.

  Записано у  Панька Бугая.